В Одеському Палаці спорту два дні правила бал вільна боротьба. Традиційний турнір «Чорне море» цього разу зібрав представників одинадцяти країн — Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Болгарії, Німеччини, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, України та Франції.
Відразу після урочистого відкриття всі учасники — борці, тренери, судді — сфотографувалися під банером «Save olympik wrestling», що в перекладі означає «Врятуємо олімпійську боротьбу». Менше місяця залишилося до конгресу МОК у Санкт-Петербурзі, де остаточно має бути вирішено питання про членство боротьби в олімпійській родині.
— Олімпіади починалися з боротьби та бігу, — нагадав головний тренер збірної України Руслан Савлохов. — Члени виконкому МОК, які приймали рекомендації про виключення нашого виду спорту з олімпійської програми, мабуть, про це не знали. Я брав участь у п’яти Іграх і можу стверджувати: у залах, де проходили борцівські сутички, не було жодного вільного місця. Тож МОК, говорячи про її непопулярність, лукавить. Тому травень оголошено всесвітнім місяцем боротьби за боротьбу. І «Чорне море» — один із потужних аргументів на нашу користь. Сподіваюся, що здоровий глузд переможе.
Скільки років одеським стартам? Майбутнім історикам спорту доведеться з цього приводу поламати голову. Турнір, присвячений пам’яті маршала Родіона Малиновського, проводився ще в 70-х роках минулого століття і вважався одним з найавторитетніших у СРСР. У 90-ті роки він відродився під назвою «Чорне море». А минулого року змагання набуло нового змісту, оскільки було офіційно включено до календаря ФІЛА.
— Сьогодні сам статус турніру передбачає участь виключно висококласних спортсменів, — вважає президент федерації вільної боротьби Одеської області Беслан Туштаров. — Тому прохідних сутичок у нас просто немає, атлети демонструють видовищну боротьбу. Приємно, що не загубилися на зоряному тлі (а у змаганнях бере участь, наприклад, срібний призер Олімпіади в Лондоні Валерій Андрейцев) одесити. Василь Федоришин посів 2-е місце у ваговій категорії до 60 кілограмів, а вихованець ДЮСШ-14 Семен Радулов став найсильнішим у вазі до 66 кілограмів. Семен здорово додав, я б сказав, став дорослішим, навчився сутички виривати.
Говорячи про якісне зростання Радулова, Туштаров не перебільшував. Шлях до перемоги одесита був аж ніяк не всипаний трояндами. Лише в першій сутичці з Тіталом Джафаряном у одесита не було проблем. А ось німець Самет Ділгер перший період завершив на свою користь з рахунком 5:0. Довелося Семену у двох наступних викластися повністю — двічі по 6:0. Півфінал з принциповим суперником з Молдови Дмитром Маленковим також почався з рахунку 0:5, проте Радулов зумів зрівняти рахунок, а в другому періоді був нестримний — 5:0. І у фіналі з перспективним Іваном Петрівим зі Львова довелося похвилюватися, оскільки перший період знову був програний — 0:3.
— І, тим не менш, я не сумнівався, що зумію перемогти, — зізнався після переможної сутички С. Радулов. — Місяць тому я з Іваном боровся на чемпіонаті України серед студентів і виграв. Тож знав його сильні та слабкі сторони досить добре. Зібрався і переламав хід поєдинку — 2:1 і 2:0.
Учень тренерів Гната Грека та Андрія Панаїтова протягом трьох останніх років двічі стає лауреатом «Чорного моря». Лише минулого року сталася осічка, коли у фіналі він поступився узбецькому борцю.
— Нічого, у Мінську на турнірі Ведмедя мені вдалося взяти реванш, — не приховуючи задоволення, повідомив Радулов. — Боролися з ним за 3-е місце, і я йому помстився.
— Яке це — боротися в рідному місті? Чи не тисне відповідальність?
— Є трохи. Можливо, через це так інфарктно починалися всі мої сутички. Але все ж таки підтримка земляків важливіша.
— Які найближчі плани?

— Цього року я виграв чемпіонат країни серед студентів і здобув право участі у Всесвітній Універсіаді, яка пройде в Казані. З іншого боку, хочеться потрапити на чемпіонат світу серед дорослих, але туди відбиратимуться за результатами чемпіонату країни, який за термінами майже збігається з Універсіадою. Тож де я виступатиму, поки невідомо. Це тренери вирішать.
— Сподіваюся, що перемога додасть Радулову впевненості, — прокоментував виступ одесита Р. Савлохов. — У його ваговій категорії достатньо конкурентів — Квятковський, який в Одесі не боровся через операцію на зв’язках, Єдігаров, плюс молодий хлопець, якого Семен обіграв у фіналі. Хто буде в кращій формі, той і поїде на чемпіонат. У мене принцип такий: якщо потрапив до збірної, повинен відборотися максимально, щоб про тебе заговорили. А не так, щоб один коло пройшов, погуляв у костюмі національної команди, і на цьому твоя кар’єра закінчилася. Сьогодні в Одесі я побачив цікаву боротьбу у виконанні справжніх бійців. Тож враження дуже добрі.
Переможцями турніру «Чорне море» стали (у порядку вагових категорій): Сергій Ратушний, Микола Айвазян, Семен Радулов, Андрій Нагорний (усі — Україна), Муслім Дадаєв (Росія), Валерій Андрейцев, Олександр Хоцяновський (обидва — Україна).
— Вкотре переконався: у нашого турніру чудове майбутнє, — підбив підсумки Б. Туштаров. — Організувати змагання подібного рівня нелегко. Але у нас склався добрий колектив однодумців. Роль лідера, на мій погляд, якраз і полягає в тому, щоб об’єднати всі здорові сили для досягнення спільної мети. В організації турніру брало участь багато небайдужих людей, включаючи тренерів та вихованців спортивних шкіл. Усім їм я дуже вдячний. Але особливо хочу відзначити великий досвід та величезну працездатність мого колишнього тренера Вікентія Федоровича Юхневича. Скажу відверто, без нього я б не впорався. Велику організаційну роботу провів директор 14-ї ДЮСШ Бесікі Мархулія. Добре працювала суддівська колегія на чолі з Віктором Арнаутовим. Загалом, з поставленим завданням ми впоралися. Але головне — уроки, отримані юними борцями ДЮСШ. Установка для них була проста і чітка: спостерігати, роздумувати, вчитися. Для спортсмена, що мислить, такі змагання замінюють місяць тренувань.











