Кажуть, що час лікує. Мабуть, не завжди так буває. Скоро мине рік, як ми провели в останню путь чудову Людину і талановитого Вчителя — директора приватної школи Тетяну Максівну Русову, але біль втрати не притуплюється. Будучи важко хворою, вона продовжувала керувати роботою школи. Навчальний рік закінчено…
Передчасна, непоправна втрата. Господь призиває до себе найкращих, але як вони потрібні нам тут, на грішній землі.
Школа для Тетяни Максівни була рідним домом. Робота — сенсом життя. Розумні вимоги, любов до дітей, безмежна доброта, відповідальність за доручену справу, співпереживання і співчуття, допомога тим, хто її потребує, — основні риси характеру Тетяни Максівни, які створювали в школі комфортну атмосферу для виховання та навчання дітей.
У нашій школі разом зі здоровими дітьми навчаються діти з обмеженими можливостями. У роботі з такими дітьми вчителі приділяють особливу увагу індивідуальним особливостям дитини.
Чудовий колектив учителів працює в школі. Це люди високого професіоналізму та моральності. Щастя, що такі чудові люди навчають і виховують наших дітей.
Добротою і любов’ю притягувала Тетяна Максівна дітей. З задоволенням учні відвідують уроки, тому що не на словах, а на ділі в роботі школи здійснюється принцип поваги до особистості дитини.
Діти з радістю беруть участь у художній самодіяльності при підготовці до святкових концертів. Разом з дітьми завжди виступала Тетяна Максівна.
Походи були невід’ємною частиною виховної роботи з дітьми. Під час шкільних канікул діти з Тетяною Максівною та вчителем географії Володимиром Миколайовичем Палієм подорожували просторами рідної країни. Це згуртовувало дітей, зміцнювало дружбу, розвивало взаєморозуміння та взаємодопомогу.
Онук вступив до школи ім. Софії Русової після хвороби. Бачачи хвилювання батьків, Тетяна Максівна спокійно сказала: «Не хвилюйтеся. Все буде добре». Минуло вісім років… Онук закінчив школу із золотою медаллю. Ця медаль — оцінка вчительської праці.
Під час роботи з тестами з української мови онук вирішив відвідати курси підготовки до вступу до вишу. Він хотів порівняти свої знання зі знаннями інших учнів. Після закінчення курсів викладач запитав у онука: «Скажи, в якій школі на такому високому професійному рівні ведеться навчання української мови?» «У найкращій!» — відповів онук. Українську мову в школі викладає Валентина Андріївна Мороз.
Онук вступив до університету на бюджетне відділення. Успішно навчається. Отримує підвищену стипендію. Чудово розуміє, що своїми успіхами зобов’язаний учителям і Тетяні Максівні, яка з першого дня повірила в нього.
Наша сім’я, як і багато інших сімей, діти яких навчалися в школі, з вдячністю згадують Тетяну Максівну — вона подарувала нам неповторну радість бачити своїх дітей щасливими.
Світла пам’ять про Тетяну Максівну назавжди збережеться в серцях усіх, хто її знав.