Зараз є два види допомоги тваринам: можна, сидячи в Інтернеті, скинути повідомлення про те, що десь під трамвай потрапила собака, в такому-то районі міста на такій-то вулиці вже дві доби кіт не може злізти з верхівки дерева, і його виття чути далеко за межами двору.
А є люди, які, дізнавшись про подію, мчать на допомогу братам нашим меншим у будь-який час доби. Їхня благодійна діяльність, альтруїзм, милосердя дуже часто межують із детективом. Яскравий приклад такого ставлення до тварин — 12 років роботи Одеського союзу захисту тварин: десятки небайдужих городян рятують чотирилапих, пернатих, стерилізують, оперують, прилаштовують у добрі руки, а надалі контролюють, як склалася доля врятованих.
Світлана Анатоліївна Химченко, президент Одеського союзу захисту тварин, меценат притулку для бездомних тварин «Ковчег», — людина скромна, інтелігентна, яка віддає перевагу не тільки співчувати, а й активно діяти. Тому свого часу її працю гідно оцінили — вона лауреат конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи» пам’яті Б. Ф. Дерев’янка.
Її заступника — Ірину Миколаївну Момот — завжди слухаєш з особливим трепетом, вона вміє розповісти так, що це не може не зачепити за душевні струни, що розумієш: треба бути людиною і простягнути руку допомоги братам нашим меншим сьогодні і зараз. Одного разу трапився в неї серцевий напад, прилягла. Дзвінок по телефону миттєво змусив її забути про недугу: дітлахи повідомили, що компанія шалених підлітків збирається з обріза застрелити собаку. Вона встигла зателефонувати в міліцію, на кілька телеканалів і стрімголов помчала рятувати беззахитну тварину. Жінка солідного віку сама рятувала собаку від покидьків зі зброєю.
Смілива, відчайдушна, принципова. Ще років п’ять тому, за часів «будок», Ірина Миколаївна могла домовитися з живодерами про те, щоб не труїли собак і кішок, щоб не забирали чотириногих для знищення. Вона — прихильниця гуманної стерилізації та подальшої адаптації тварин до нашого безжального середовища — все за власний кошт.
У неї душа болить за братів наших менших — і за тих, хто в неї вдома (дві собаки, дві кішки, три папуги), і за тих, хто на вулиці, — десяток дворових кішок і десяток собак вона щодня годує кілька разів на день. Їй приносять, привозять, підкидають чотириногих, і вже не злічити, скільки тварин перебивалося в неї вдома, поки вона їх не вилікувала і не прилаштувала в добрі руки.
Олеся Кульчицька та Лідія Кірсанова вночі вистежували машини з тваринами, яких кидали в полі, прирікаючи на голодну смерть. Серед них було 25 цуценят, яких забрали до себе, в однокімнатну квартиру. У свій день народження. За власний кошт викликали майстрів, щоб розбили стіну в квартирі і витягли живого кошеня з труби, а потім оплатили ремонтні роботи. Дізнавшись про тварин, що потрапили в біду, мчать на місце події, везуть їх до клініки, борються за життя бідолах до останнього.
Найрадісніше в житті Союзу захисту тварин — це коли їхні колишні підопічні з господарями приходять на святкування Міжнародного дня захисту тварин: лощені, доглянуті, багатьох уже важко впізнати. Зараз десятки щеплених у «Ковчезі» собак і кішок теж чекають своїх майбутніх турботливих і добрих господарів.
…У школах давно час ввести предмет «Біоетика» (трепетне ставлення до всього живого), тоді вже точно наш жорстокий світ стане набагато добрішим, гуманнішим, чистішим.











