Двоє людей разом — 50 років… Чого було більше — щастя чи горя? Напевно, п’ятдесят на п’ятдесят. Прожити разом 50 років — це тяжка праця, не всім вона під силу, але вона ж і праця радісна.
Перші 20 років було дуже велике кохання. Але один завжди любить більше, інший приймає любов. Однаковості не буває ніколи. Я любила свого чоловіка, але, мабуть, більше він любив мене. Пані Любов піднесла мене на п’єдестал. Вогнище кохання горіло яскраво, але його потрібно було підтримувати, хоча б іноді підкидаючи в нього оберемки почуттів. Я блаженствувала у вогнищі кохання, але сама не дуже намагалася підтримувати це полум’я. Я вважала, що всі чоловіки закохані у своїх жінок, дарують їм щодня квіти, виконують їхні бажання і, як коштовність, цілують їхні руки. Минуло багато років, поки я зрозуміла, що далеко не всіх жінок так люблять чоловіки, що я отримала Любов — подарунок від Бога.
Хтось із великих сказав, що любов — це не сплетіння тіл, а сплетіння душ. На мою думку, на початку життя — сплетіння тіл, а потім уже сплетіння душ. І це друге набагато сильніше за перше.
Почали вмирати наші родичі. Була велика родина, ми ніколи не вміщалися за одним столом. З огляду на те, що життя — це мить, нерозумно було сваритися з близькими. А траплялося. Зараз нікого немає за цим столом — тільки ми вдвох. Але життя все одно йде. Горе зближує людей не менше за любов, ми починаємо проростати одне в одному.
Однак останні кілька років мій чоловік вирішив знайти кого-небудь молодше. Він захотів повернутися в молодість. Знайшлися жінки, які обіцяли виконати це бажання, походити по ресторанах за чужий рахунок. А чоловік згоден був платити за «повернення в молодість».
У ті дні я дізналася, що буває самотність удвох. Страшно, коли ти не потрібна людині, якій вірила більше, ніж собі, ділила з нею горе і радість, останню копійку (в житті було по-всякому!), а він зрадив тебе.
Потім чоловік раптом вирішив, що я краща за його красуні: виснажила вона його і матеріально, і фізично. Став говорити, що я — єдине його кохання. А я дивлюся на нього — і шкодую. Сивий, великий, дурний… Дивна це штука — життя. Так і не зрозуміла я, що таке любов. Може, жалість — це і є пік любові?
Золоте весілля…