Висловлюю глибоку вдячність та визнання колективу Одеської науково-дослідної інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова АМН України за високий професіоналізм, компетентність, душевну щедрість та кропітку працю, що повертає хворим людям можливість бачити.
Особливо хочу подякувати колективу відділення патології рогівки та мікрохірургії ока на чолі із завідувачкою відділенням, доктором медичних наук, професором, лікарем-офтальмологом вищої категорії Галиною Іванівною Дрожжиною, а також кандидату медичних наук, лікарю-офтальмологу вищої категорії Олені Володимирівні Іванівській.
Понад 40 років я страждаю на захворювання очей кератоконус 5-го ступеня, гострота зору — не більше 2 відсотків. У січні 2006 року
О. В. Іванівська, яка спостерігає мене з 1974 року, провела операцію на лівому оці (наскрізна пересадка рогівки). Сталося диво! Я прозрів! Гострота зору — 60 відсотків, я зміг повернутися до улюбленої роботи.
Однак провести операцію на другому оці не дозволяють законодавчі обмеження в галузі трансплантології. На жаль, у моєму випадку альтернативи трансплантації донорської рогівки не існує. Сотні хворих, слабозорих людей, яких можна повернути до соціальної активності, змушені роками чекати подібних операцій. Потрібні дієві рішення на законодавчому рівні, що дозволяють використовувати трансплантологію для повернення зору хворим. З цього приводу я направив звернення до Національної Академії медичних наук України.
Віктор Якубенко
«Вона наповнює мій дім вірою в добро»
Хто не був вдовою, та ще й з численними недугами та тягарем прожитих років, той не може відчути всю непідйомну вагу, яка звалюється на плечі самотньої людини. Без сторонньої допомоги жити в таких умовах просто неможливо. Але все ж таки світ не без добрих людей.
Ось уже кілька років у мій дім приходить співробітниця територіального центру соціальної допомоги Суворовського району Антоніна Павлівна Ампольцева — людина з чуйним серцем, щирою душею та рідкісною здатністю співпереживати. Приходячи до мене, вона щоразу наповнює моє житло вірою в добро. Піде в магазин, потурбується про оплату комунальних послуг, порадить, як вчинити в тій чи іншій ситуації, купить ліки в аптеці.
Немає у мене дітей, але мені здається, що так можуть чинити тільки діти, які щиро і вірно люблять своїх батьків. Антоніні Павлівні — моя вдячність від усього серця за потрібну роботу, чуйне ставлення до таких обділених людей, як я.
