Новина, вельми перспективна для річки Дністер, надійшла з Рима, де відбулася нарада сторін Конвенції з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер Європейської економічної комісії ООН. А полягає вона в тому, що 29 листопада між урядом Республіки Молдова та Кабінетом Міністрів України підписано договір про співробітництво в галузі охорони та сталого розвитку басейну річки Дністер.
Підписали двосторонній договір міністр навколишнього середовища Республіки Молдова Георге Шалару та міністр екології та природних ресурсів України Едуард Ставицький.
Необхідність такого документа давно назріла, і підписання договору — результат поступового розвитку співробітництва протягом останніх восьми років за участю широкого кола зацікавлених сторін з обох країн, зокрема Придністровського регіону. Чимало зусиль доклали громадські екологічні організації, зокрема, міжнародна екологічна організація Молдови «Еко-Тирас». Високу оцінку римській події дають причетні до неї українські екологи — адже навіть створена у 2008 році басейнова рада Дністра мала малі практичні можливості і була по суті консультативним органом. А договір на рівні урядів зобов’язує країни виконувати всі позиції, внесені до документа.
Річка Дністер, одна з найбільших у Східній Європі (1362 км), починається в Карпатах на території України, протікає через Республіку Молдова, а потім знову потрапляє в Україну, де впадає в Чорне море. Дністер, як відомо, є джерелом питної води для більшої частини басейну, включаючи і таке велике місто, як Одеса, а також відіграє важливу роль для виробництва гідроелектроенергії та рибного господарства. Експедиції, організовані в рамках проєктів «Дністер» з 2004 по 2011 роки, вказали на серйозні проблеми з якістю води, а також на скорочення біорізноманіття та деградацію річкових екосистем. Наслідки зміни клімату, такі як частіші та руйнівніші повені, вже відчуваються в басейні.
Тому підписання договору як основи для покращення транскордонного співробітництва між двома країнами оцінюється як дуже своєчасна відповідь на всі ці виклики. Нещодавній саміт зі сталого розвитку «РІО + 20», підкреслюючи важливість транскордонного співробітництва, констатував, що приблизно по 158 з 263 міжнародних басейнів прісної води все ще бракує спільних рамок управління водними ресурсами.
Підписаний договір не просто фіксує головний принцип співробітництва — «Сторони зобов’язуються використовувати водні ресурси басейну річки Дністер справедливим і розумним чином», — дуже конкретно прописані всі його пункти. Текст договору є в розпорядженні редакції — він надісланий з Рима керівником екологічної організації «Еко-Тирас» Іллею Тромбіцьким. У документі, зокрема, обумовлені спільні плани управління басейном річки, наукові дослідження, водогосподарські та водоохоронні заходи, взаємодія при надзвичайних ситуаціях. Для виконання договору обидві сторони повинні прийняти національні та/або міждержавні плани управління басейном і створити комісію зі сталого розвитку та охорони басейну. Статус комісії визначено так: орган міждержавного співробітництва, до складу якого будуть включені представники центральних органів виконавчої влади, регіональної влади, наукових установ, профільних громадських організацій. У такій важливій статті договору, як «Запобігання та обмеження забруднення вод», сказано, що сторони утримуються від дій, які можуть погіршити стан басейну річки. Вони погоджують критерії якості води, складають перелік речовин, внесення яких у води басейну підлягає забороні, контролюють скиди, регулюють стік у басейні, забезпечують утримання в належному стані гідротехнічних, водоохоронних та протипаводкових споруд, створюють спільно мережу природоохоронних територій в межах басейну. При виникненні надзвичайних ситуацій — негайно інформують одна одну, співпрацюють в оперативному вивченні та прогнозуванні таких ситуацій і надають допомогу в їх ліквідації. У додатках до договору детально прописані всі види діяльності та забруднювачі, які сторони беруть до уваги при підготовці планів з управління басейном річки Дністер. До перших віднесено: водне господарство та меліорація, рослинництво та тваринництво, днопоглиблювальні роботи, виробництво електроенергії, видобуток корисних копалин, транспорт, очищення та видалення побутових стічних вод, а також «роботи, що призводять до фізичної зміни природного стану берегової лінії або до руйнування місць існування». Не менш розлогий і список забруднювачів: фосфорорганічні сполуки, важкі метали, патогенні мікроорганізми, ціаніди, сміття… У статті договору, що стосується рибальства, чітко позначені терміни заборони на вилов риби і навіть вказані мінімальні розміри риб, допустимих до вилову в басейні.
Договору — кілька днів «від народження», а фахівці вже оцінюють його як перший у своєму роді приклад на пострадянському просторі, оскільки документ значно розширює існуючі механізми співробітництва і стосується всього басейну річки та всіх секторів економіки, що відіграють важливу роль для управління спільними водними ресурсами та їх охорони.











