Зателефонувала до редакції Віра Григорівна Бойцова, давня читачка і шанувальниця нашої газети. Сама вона інвалід першої групи, але ось уже сім років є опікуном неповнолітнього онука Саші.
Поховала дочку, а наступного року помер зять. Усі турботи з виховання та догляду за дев’ятирічним онуком, який залишився круглим сиротою, взяла на себе, хоча за станом здоров’я їй могли в цьому запросто відмовити. Домоглася, щоб дозволили опікунство, тепер має багато почесних грамот та подяк від опікунської ради. Саші, по суті, вона замінила батьків.
Віра Григорівна зателефонувала до редакції, щоб розповісти, загалом-то, неприємну історію. У 2007 році вона перенесла дві операції. Коли вийшла з лікарні, одразу прийшла до школи, де вчився онук. Класний керівник, розповівши про успіхи в навчанні Саші, вручила їй конверт з карткою «Імексбанку» на ім’я онука. Нещодавно в парку ім. Горького проходила благодійна акція, на яку були запрошені діти-сироти, повідомила вчителька. Керівництво «Імексбанку» вирішило зробити їм подарунок, вручивши кожній дитині банківську картку, на яку було покладено по 100 гривень. У договорі благодійники записали, що щомісяця на рахунок нараховуватимуться відсотки. Конверт з банківською карткою Віра Григорівна мала намір відкрити в день повноліття Саші, яке буде через два роки. Але вийшло так, що вирішила скористатися карткою онука зараз для оплати комунальних платежів, оскільки черг у відділеннях «Імексбанку» немає, і з власників банківських карток не стягують плату за кожну платіжку.
— Заодно вирішила поцікавитися у оператора, яка ж сума набігла на рахунок онука за минулі п’ять років, — розповідає Віра Григорівна. — Коли мені повідомили, що на рахунку немає ні копійки, спочатку не повірила. Стала з’ясовувати в різних відділах «Імексбанку», мені підтвердили, що грошей на рахунку онука немає. Морально була просто вбита: справа ж не в 100 гривнях, а у ставленні до сироти. Таку ж картку від благодійного фонду БЮТ Саші вручили чотири роки тому. Зателефонувала до Транспортного банку, де був відкритий рахунок на онука. Там здивувалися моєму дзвінку: природно, подарована сума на рахунку є, і на неї щомісяця нараховуються відсотки. Заспокоїли, в день повноліття онук усі належні гроші отримає.
Спробувала і я з’ясувати, як могла статися така ситуація в банківській установі з сирітськими грошима. Довелося поспілкуватися з низкою співробітників депозитного та карткового відділів банку. Скаргою В. Г. Бойцової вони займаються, запевнили мене. Але повідомити щось конкретне за результатами цих розглядів поки нічого не можуть. В одному відділі сказали, що питання владнано і опікуну хвилюватися не варто. В іншому повідомили іншу інформацію: мовляв, займаються пошуком зниклих з рахунку 100 гривень, але за базою даних не вдалося навіть знайти картку, видану на ім’я сироти.
Впору поставити питання: а чи був хлопчик, тобто, гроші, перераховані на його рахунок?
Як з’ясувалося пізніше, вони все-таки були. Днями знову зателефонувала Віра Григорівна. З нею зв’язувалася співробітниця депозитного відділу банку, принесла свої вибачення. Минулого року благодійні гроші помилково були списані як незатребувані. Співробітника, який допустив подібну недбалість, покарано.
Минулої п’ятниці бабуся отримала 100 гривень онука. Звичайно, гроші не зайві для пенсіонерки. Але вони не дуже її порадували, вже надто гіркий осад залишився в душі…











