Про трагічні зигзаги долі цієї людини газета вже розповідала (номер за 8 лютого 2011 року, «Я прошу не помилування, не поблажливості, а справедливості та захисту у своєї держави»). Сьогодні виникла необхідність знову нагадати про нього — про українського громадянина, 63-річного капітана далекого плавання Сергія Масленнікова, якому іспанський суд відміряв термін у 9 років і 1 день.
Серйозно хворий (рак горла), він, перебуваючи у в’язниці, як і раніше відмовляється від екстрадиції в Україну, продовжуючи боротися за визнання його та п’ятьох членів екіпажу буксира-рятувальника «Zudar Sexto» невинними. А звинуватили українських моряків у сприянні транспортуванню наркотиків.
— Ось уже два роки благодійна організація «Фонд допомоги морякам «Ассоль» бере активну участь у справі капітана Сергія Масленнікова, який відбуває покарання за злочин, якого він не скоював, — розповідає голова правління організації Анна Муругова. — У нього була можливість після закінчення слідства, яке тривало два роки, коли екіпаж випустили зі слідчого ізолятора під підписку про невиїзд, поїхати додому. Як це й зробили його підлеглі. Але тоді виходило, що, поїхавши, він визнає провину у інкримінованому йому злочині. Капітан Масленніков — людина з загостреним почуттям честі та власної гідності. Тому він вирішив залишитися і боротися за чесне ім’я українських моряків, сподіваючись на неупередженість та об’єктивність іспанського правосуддя. На жаль, надія виявилася марною…
Біда постукала у двері восени 2003 року. Тоді екіпаж буксира, перебуваючи біля берегів Республіки Кабо-Верде (колишня португальська колонія, до 1986 року російською мовою назва держави перекладалася як Острови Зеленого Мису), отримав від судновласника наказ надати допомогу судну «Sauth Sea». Із завданням моряки впоралися. А через три тижні їх затримали місцеві влади і відправили до в’язниці. У кабо-вердійських застінках екіпаж буксира пробув вісім місяців. Після цього моряків відправили до Іспанії, на слідство.
Виявилося, що на Піренейському півострові в той час розгорнулася нещадна війна з наркотрафіком і відмиванням «брудних» грошей у тамтешніх банках. Усіх, на кого падала хоч найменша підозра в участі або співучасті, відразу ж тягли до поліцейського відділку. Зрозуміло, що в злочинному промислі підозрювали, перш за все, іноземних громадян. Протягом досить короткого часу іспанські правоохоронні органи затримали понад двісті росіян, грузинів та українців.
Серед тих, хто потрапив під «ковпак» поліції, опинився й громадянин Росії Едуард Оруджев. Людина досить заможна, судновласник. Саме йому належали буксир-рятувальник «Zudar Sexto» та судно «Sauth Sea», якому українські моряки надавали допомогу. Через певний час, коли екіпаж Масленнікова перекинули на інше судно, що возило метал, правоохоронці виявили на «Sauth Sea» солідний вантаж наркотиків.
Почалася розкрутка зв’язків Оруджева. Серед підозрюваних опинився й екіпаж буксира. Слідчі міркували так: мало того, що «Zudar Sexto» надавав допомогу «Sauth Sea», так і сам судновласник кілька разів був на борту буксира, довго спілкувався з капітаном. Загалом, на думку іспанських борців з наркомафією, були всі передумови для злочинної змови. Що тут казати — залізна логіка.
Примітно, що Масленніков факт зустрічей ніколи не заперечував. Нічого осудного у візитах судновласника на борт буксира капітан судна не бачив тоді і не бачить зараз. Звичайні робочі моменти, адже жодних протизаконних наказів Оруджев Масленнікову не давав. Жодних «лівих» документів капітан також не підписував.
Все це капітан буксира розповідав і слідству, і суду. Однак ці інстанції на подібні «деталі» вирішили уваги не звертати. Для них визначальним був факт знайомства Масленнікова з Оруджевим. Спілкувався — отже, знав про механізм та маршрути перевезення наркотиків. Отже, винен. Ось так Масленнікова та ще п’ятьох членів екіпажу буксира «Zudar Sexto» записали до членів «російсько-української мафії».
Досудове слідство тривало чотири роки. Весь цей час Сергій Масленніков намагався довести невиновність екіпажу. Але зробити це було дуже важко, адже іспанські влади не надали українському капітану постійного адвоката. А щоразу пояснювати новому захиснику суть справи — тільки втрачати час. Ці чотири роки Масленніков жив у якомусь притулку для трудових мігрантів, перебивався випадковими заробітками.
Безумовно, боротися за своє чесне ім’я капітан не зміг би без підтримки дружини Інни. Вона зрозуміла, що без виправдувального вироку чоловік в Україну не повернеться. Тим більше, що перша інстанція проявила максимальну жорсткість: 9 років і 1 день в’язниці, плюс штраф у 69 мільйонів 610 тисяч євро. Причому жодних доказів провини в судових засіданнях пред’явлено не було. Тільки слова. Як гірко зазначив в одному зі своїх листів Сергій Масленніков, судді безапеляційно заявили: «Ми вважаємо, що ви належите до банди наркоторговців». І все — для обвинувального вироку вистачило.
Для того, щоб мати кошти для боротьби з іспанським правосуддям вже в апеляційній інстанції, дружина продала квартиру в Одесі і переїхала жити до мами в село на Дніпропетровщині.
На жаль, біда не приходить одна. Поки Масленніков микався на чужині, на батьківщині у нього загинув син. А потім прийшла страшна хвороба. Якби капітан був на волі, хворобу вдалося б діагностувати на ранньому етапі і провести відповідне лікування. Але у в’язниці свої закони. Тільки оголосивши голодування, український громадянин домігся того, що йому зробили операцію. Потім Масленніков проходив хіміотерапію. Від колишнього здоров’я залишилися жалюгідні крихти. І в тридцятиметровій тюремній камері, де разом з Масленніковим утримується вісімнадцять чоловік, навряд чи його відновиш…
У грудні 2010 року український капітан подав апеляційну скаргу. Дата її розгляду досі не призначена. Крім дружини та фонду допомоги морякам «Ассоль», Масленнікову допомагає боротися за чесне ім’я православна церква Мадрида. Настоятель Христоріздвяного приходу ієрей Андрій Кордочкін відвідує капітана у в’язниці, допомагає речами та грошима (ув’язнені мають право витрачати на особисті потреби до 70 євро на тиждень).
Зараз благодійна організація та друзі Сергія Масленнікова ініціюють збір коштів на поїздку дружини капітана до Іспанії на побачення з ним. Час поїздки — початок жовтня. Потрібні гроші: на квитки, візу, страховку, для поповнення тюремного рахунку, на проживання в чужій країні. Цифра витрат порівняно невелика. За приблизними підрахунками, трохи більше тисячі євро. Але й цих грошей Інні Масленніковій взяти вже ніде, все було витрачено за минулі — з моменту арешту — дев’ять років.
— Ми просимо всіх, хто вважає, що морське братство — не просто красиві слова, кому небайдуже чуже горе, посильно допомогти родині капітана, — говорить А. Муругова. — Це можна зробити, перерахувавши гроші або дружині капітана, або на рахунок нашої організації з позначкою «Благодійна допомога Інні Масленніковій». Наші контактні телефони: 32-96-80, 787-30-76.











