Якось у полі літнім задушливим днем синьоока незабудка подумала «Як спекотно, хоч би впали дві краплі дощу». Не встигла вона це вимовити, як тут же на її тоненьке стебельце впали дві крапельки на ім’я Дінь і Дон.
Сонечко лагідно пригріло. Діню і Дону стало так спекотно, що вони піднялися в небо. Вони знали, що можуть знову почати своє життя, пролившись дощем.
Коли крапельки піднялися на небо, все сімейство хмар вже чекало на них, а також на їхніх братиків і сестричок. На свято запросили бабусю Блискавку і дідуся Грім. Бабуся постійно говорила дідусеві: «Грюша — тихіше!», а дідусь відповідав: «Млюша — не бурчи!». Всі крапельки-дітки сміялися, кружляли в хороводі. Дощове свято тривало довго, виблискувала блискавка і гримів грім.