Не страшно потрапити в біду. Страшно опинитися з нею сам на сам. Тоді залишається лише примарна надія на те, що про твоє горе може випадково дізнатися зовсім незнайома людина, яка не зуміє — через співчутливість душі — пройти повз чужу біду і простягне руку допомоги.
Олені Вегер, яка сьогодні перебуває в грецькій в’язниці особливо суворого режиму за вироком, що відміряв їй 25 років ув’язнення, донедавна здавалося, що її доля — зникнути безвісти на чужині. Сьогодні забрезнів промінь надії. Історією, в результаті якої мешканка Нової Каховки потрапила за ґрати, зацікавилася благодійна організація «Фонд допомоги морякам «Ассоль». А це означає, що, як мінімум, про долю Олени Вегер в Україні дізнаються ті, хто зможе їй допомогти.

— На жаль, те, що з Леною трапилося, є досить типовою історією для українців, які, не знаючи законів іноземної держави, вирушають на чужину в пошуках кращої долі, — розповідає голова правління фонду Анна Муругова. — Більше того, українська громадянка виявилася без вини винуватою. У тому, що їй інкримінувало слідство, а потім знайшло відображення в обвинувальному вироку, важко, на наш погляд, побачити якийсь злий умисел і передбачуваний розрахунок. Однак грецький суд вважав інакше…
У 35-річної Олени Вегер все якось у житті склалося не так. Важке дитинство, без особливої ​​радості молодість. Нічого не змінилося і після заміжжя. Чоловік виявився питущим. Невдовзі Олена розійшлася, на руках залишилася донька. Їй зараз одинадцять років. Виховується у тітки, оскільки мама вже два роки перебуває у в’язниці.
За ґрати Олена Вегер потрапила за обвинуваченням у перевезенні нелегальних мігрантів. Справа була так. Сусід Лени — капітан прогулянкової яхти «Херсон» — одного разу запропонував: мовляв, чого киснеш удома, давай змотаємося в чужі краї. Відпочинеш, заробиш.
Вона погодилася. Невдовзі яхта з трьома членами екіпажу на борту взяла курс з Очакова на Стамбул. Турботою Лени було вчасно нагодувати капітана та його товариша. Куди йде яхта, навіщо, яким буде кінцевий пункт подорожі, вона не знала. І навіть не цікавилася. А навіщо? Життя здавалося їй теплим безкрайнім морем, яке хлюпалося за бортом. Вперше за довгі роки вона відчула якусь безтурботність буття.
На жаль, невдовзі казка закінчилася. У Туреччині яхта взяла на борт тридцять пакистанців і знову вийшла в море. Навряд чи Олена розуміла, чим загрожує перевезення такої категорії пасажирів. Про те, що пакистанці були нелегальними мігрантами, вона дізналася тільки на суді. Зрештою, це капітан відповідає за те, кого він бере на борт. А її справа залишалася колишньою — куховарити.
Не знала кухарка — і в це легко повірити — і про те, куди яхта з дивними пасажирами на борту тепер прямувала. Втім, подорож тривала недовго. Грецькі правоохоронні органи затримали підозріле судно, екіпаж заарештували. Було це в червні 2010 року. І тільки два роки потому — наприкінці червня нинішнього року — апеляція винесла свій вердикт. На жаль, вона повністю підтримала вирок першої інстанції: по 25 років кожному українському громадянину, члену екіпажу яхти «Херсон».
— Про лиха Олени Вегер ми дізналися від представників української дипломатичної місії в Греції, — продовжує А. Муругова. — Після недовгих роздумів вирішили взяти участь у долі нещасної молодої жінки. Адже офіційно вона не була навіть членом екіпажу, а вважалася пасажиром. За що ж таке суворе покарання? Є надія, що грецька касаційна інстанція, куди вже були направлені відповідні документи, врахує, що Олена Вегер не має судимостей, для неї це був перший виїзд за кордон, що вдома залишилася неповнолітня донька. Будемо за Лену боротися!
Ну, а поки грецька касація розгляне оскарження вироку, голова правління БО «Фонд допомоги морякам «Ассоль», користуючись нагодою, звернулася до всіх, хто, прочитавши цю історію, відчув у своїй душі бажання допомогти Олені Вегер. Для цього треба зателефонувати за телефоном благодійної організації — (048) 787-30-76.
Також допомоги потребує другий механік із судна «МЗ-10». Звуть його Валерій. Нагадаємо, що зовсім недавно, у номері за 2 серпня, «Вечірня Одеса» розповідала про лиха моряків із суден компанії «Чорномортехфлот». Судно «МЗ-10» разом із шаландами «Тендрівська» та «Хаджибеївська» з літа минулого року простояло без роботи біля берегів Марокко, морякам судновласник заплатив лише «шматочки» із належної їм заробітної плати.
Поки другий механік був у рейсі, важко захворіла його дружина. Другий місяць вона перебуває у стаціонарі. Вже зроблено дві операції. Життя вдалося врятувати, але потрібно продовжувати лікування, проводити реабілітаційні заходи. Однак грошей вже немає. Всі сімейні запаси вичерпалися. А те, що моряк заробив під час рейсу, компанія «Чорномортехфлот» абсолютно не поспішає виплачувати. Що їй чуже горе?
У такій ситуації надія тільки на співчутливих співвітчизників. Бажаючі допомогти другому механіку з судна «МЗ-10» можуть зв’язатися з ним за контактним телефоном (095) 478-75-53 або за вказаним вище номером БО «Фонд допомоги морякам «Ассоль».