22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна

«Мій дядько, Олексій Федорович Наконечний, народився в селі Джугастрово, нині Березівського району, на Одещині, у 1911 році в багатодітній бідній родині. Закінчив чотири класи школи, втік з дому до Одеси, жебракував. А потім забрав його до себе рідний дядько Володимир.
Дядько був заможним одеситом, великим книголюбом, мав чудову бібліотеку. Захоплено читав книги і Олексій, займався самоосвітою, працював. Перед самою війною Олексій Федорович працював бухгалтером у радгоспі № 4 під Одесою», — пише в листі до «Вечірньої Одеси» киянин Вадим Никифорович Наконечний. У 1990 році його дядько помер, а зовсім недавно він від його сина Бориса дізнався, що Олексій Федорович писав спогади про війну, які ніде не публікувалися. Перечитав їх і вважав, що читачам «Вечірньої Одеси» будуть цікаві нотатки очевидця оборони Одеси:

«…Останні два місяці перед війною я працював у військкоматі з прописки військовослужбовців до частин. Був зарахований до мобілізаційного апарату військкомату. Працювали без вихідних. 21 червня райвійськком оголосив: «Завтра зробимо вихідний, відпочинемо». Я поїхав до себе додому, в радгосп № 4, що за сім кілометрів від Одеси.
Вранці 22 червня вже бомбили Одеський аеродром, але вибухів ми не чули. Мені телефоном наказали терміново з’явитися до військкомату, і тільки в Одесі я дізнався про початок війни. Була оголошена мобілізація. Почалися мої робочі дні та ночі у військкоматі без сну по кілька діб поспіль.
Перші дні війни були дуже тривожними. У повідомленнях Совінформбюро почали з’являтися знайомі назви міст. Спочатку стверджували, що відхід буде проводитися тільки до старого кордону, а там є великі укріплені райони, біля яких ворог буде затриманий.

Потім про це вже не йшлося. Відразу стали відчутними значні переваги німців у веденні сучасної війни: у тактичній розвідці та нанесенні нищівних ударів по військових та оборонних об’єктах, психологічній підготовці військових, у застосуванні танкових об’єднань, груп армій та авіації. З нестерпним болем у серці доводилося спостерігати, як безкарно літали німецькі літаки в райони Одеси. 8 серпня по Одесі та округу було оголошено обложний стан. Наказ про це підписав комбриг Монахов.
Німці стрімко просувалися до моря з боку Вінниці, Первомайська. Війська 9-ї армії йшли з Молдови через Одесу на схід. 16 серпня ворог захопив Миколаїв. Військові частини, які не встигли відступити через Миколаїв, рухалися до Одеси. А в Одесі поспішно будували укріплення на зовнішньому обводі, а пізніше — барикади в самому місті. Був створений Одеський оборонний район, оголошено мобілізацію чоловіків віком до 55 років.
25 серпня війська противника підійшли до самої Одеси, зайнявши Свердлово, Чабанку, Стару та Нову Дофинівки, Ільїнку. Розпочався артилерійський обстріл міста. Швидко та організовано йшло будівництво барикад та загороджень на його вулицях.
Красуня Одеса, галаслива і балакуча, перетворилася на мовчазне, суворе укріплення. Рідкісні перехожі були з цивільного населення. Трамвайний рух майже повністю припинився, рейки та бруківку розбирали на барикади. Вдень місто охоплювала півкільцем стіна з пилу та диму, а вночі вогняні язики полум’я тягнулися до неба.
Наша авіація вдень діяла активно і часто збивала ворожі літаки, які на очах мешканців міста падали в море або на околицях міста. Німці змінили тактику і почали проводити авіанальоти вночі. Після першого місяця оборони відчули силу: вулицями міста потягнулися натовпи полонених румунів.
Бої йшли гарячі та кровопролитні, але ворог не просувався далі. Очевидною була його безсилля проти стійкості захисників Одеси. Бійці Одеського оборонного району повірили у власні сили і нещадно били фашистів. Артилерія Приморської армії та берегові батареї знищували ворога на далеких підступах.
Через постійні бомбардування та артобстріли великі втрати були серед цивільного населення, але люди мужньо переносили жахи облоги. Часто можна було бачити трупи вбитих ворожими снарядами та мінами на вулицях і площах.
В Одесі почав відчуватися брак продуктів та води. Біляївку, де була міська водонасосна станція, захопив противник. На хліб та воду ввели картки. Терміново відкривали артезіанські свердловини.
Бої навколо Одеси ставали все більш запеклими. Цілий ряд населених пунктів: Дальник, Фонтанка, Татарка, радгосп № 4 — по кілька разів переходили з рук у руки. Одеса швидко перетворилася з красивого, живого, веселого курортного міста на сувору військову фортецю. На зовнішньому обводі вхід до неї перегороджували протитанкові рови, колючий дріт, виступи металевих рейок, надовби, а в самому місті були барикади майже на кожній вулиці, мішки з піском, залізні остови різних станин та верстатів, якими перекривалася частина вулиць.
У перших числах вересня противник зайняв майже всі приміські населені пункти. У наших руках на півночі залишалися Крижанівка, Корсунці та хутір Шевченка, на заході — Нерубайське, Куяльник та Дальник. Ворог вдень і вночі обстрілював Одесу. Повітряні тривоги оголошувалися практично щогодини.
У середині вересня фашистські орди, втративши десятки тисяч солдатів та офіцерів, топталися на місці. 22-25 вересня північне угруповання Одеського оборонного району завдало противнику несподіваного приголомшливого удару. Цей удар готувався в найсуворішій таємниці. Кораблі Чорноморського флоту 22 вересня висадили десант у селі Григор’ївка з метою заволодіти Чабанкою, Старою та Новою Дофинівками. З фронту наступала Одеська дивізія та знаменитий полк морської піхоти, яким командував прославлений герой оборони Одеси полковник Я. І. Осипов. Протягом трьох днів противник на північній ділянці відступив на 20-25 км, залишивши Григор’ївку, Чабанку, Стару та Нову Дофинівки, Вапнярку, Олександрівку, Фонтанку, радгосп № 4 та інші населені пункти. По місту потягнулися колони полонених румунів та німців, а вулицями везли гармати, які стріляли по Одесі.
1 та 2 жовтня було завдано удару по західному угрупованню ворога в районі Дальника, Холодної Балки, Татарки. Одеса в ці дні не обстрілювалася ворожою артилерією. Населення піднялося духом. Армію окриляли перемоги на північній та західній ділянках оборони. Але настав час, коли командування ООР, виконуючи директиви ставки Верховного Головнокомандування, розробило план евакуації військ з Одеси. Після досягнутих успіхів у контрнаступах частин, що оборонялися, чутки про евакуацію військових частин з Одеси викликали здивування. У перші дні евакуювали найбільш боєздатні частини та техніку: артилерію, танки, цінне обладнання, боєприпаси.
Противник помітив евакуацію лише через кілька днів. Важко було залишати місто, яке знаєш з дитинства. Люди зі сльозами на очах дивилися на машини, підводи, підрозділи військ, які рухалися в напрямку порту. Я вдивлявся в обличчя одеситів, яких ми залишали напризволяще, сумні, але без ознак відчаю, і вірив: дуже скоро ми сюди повернемося…