На великому озері в гущавині лісу оселилися з різних кінців водойми лебідь і лебідка. Це були молоді птахи. Вони соромилися познайомитися, тільки здалеку дивилися одне на одного.
А неподалік жив допитливий їжачок. Він милувався красивими птахами — день, другий…
На третій день сказав голосно на одному кінці озера: «Як можна не помічати одне одного?». Потім повторив ті самі слова на іншому кінці. І ще раз оббіг озеро. І ще сказав. Лебедям не хотілося ображати доброго їжачка. Виявилося, за його колючками жила ніжна душа…
Лебеді випливли на середину озера. Знайомство пішло на лад. Їм сподобалося разом шукати їжу, в холодний день разом шукати укриття, а в теплий — плавати, гуляючи озером перед сном. Незабаром птахи стали парою.
Знай, любий друже, що і люди, і птахи, і звірі сумують на самоті. Цінуй і дружбу, і любов.