У нічній бездонній тиші
Припливло хмаринка до мене
І, в небесах ширяючи величезних,
Застигло переді мною мовчки.
Чудово хмаринка сяяла,
І пісня у височині звучала.
Все це було незвичайним,
Раптом стислося серце незвично.
Очі закрила на мить,
Але ясним було сновидіння:
Проспівали ніжно в небесах,
Що на землі я лише в гостях.
За слово, сказане мною,
За сотворене рукою —
За все, що роблю на світі,
Доведеться пізніше мені відповісти.
Очі відкривши, я зрозуміла:
Не дарма я десять років жила,
Прийшла на землю не намарно —
Повинна я зробити життя прекрасним.
Сяючи, хмаринка відпливла,
Вона мені істину відкрила:
Дивись на землю з радістю в очах,
А храм свій будуй на небесах.











