Коли у 2011 році з боку вулиці Маразліївської через зелену зону парку Шевченка почали прокладати дорогу до стадіону, що будувався, одесити двічі перекривали вулицю, протестуючи проти знесення зелених насаджень — дерев і кущів. Тоді дуже «відповідальні» представники мерії заспокоїли схвильованих городян, заявивши, що це потрібно лише тимчасово, для завезення довгомірних конструкцій майбутнього стадіону.
Тепер, коли будівництво закінчилося, всі побачили і «ахнули»…
Проїзд цей став автодорогою до підземного паркінгу та західних воріт стадіону — двосмуговою, з відповідною розміткою, освітленням і навіть… дорожніми знаками всередині парку (фото 1), вказівки яких, природно, не дотримуються. Охорона, що існувала тут у період будівництва, обмежувала в’їзд у парк, тепер знята, і проїзд відкритий для всіх бажаючих. Тут немає знаків «Обережно, автомобіль!» заради безпеки відвідувачів алей, що перетинають автодорогу, не встановлено на в’їзді і горезвісний «цегла», який обмежував би в’їзд у парк. Повна свобода для автохамства і жодної безпеки. Більш того, в центрі парку, навпроти західних воріт стадіону, поза його територією, з’явилася автостоянка на захопленій ділянці парку. Про це інформує встановлений біля в’їзду в парк спеціальний стенд (фото 2). Машини стоять також з усіх боків біля стін-вітрин стадіону. «Завдяки» всьому цьому неподобству з’явилися також несанкціоновані автостоянки службового та особистого транспорту на ділянці Маразліївської алеї навпроти ресторану, біля баптистської «церкви», що розмістилася в колишньому літньому кінотеатрі, до якої тепер наїжджена колія по газонах.

А де ДАІ, екологічна «поліція»? Де директор парку? Чому це все хвилює тільки відвідувачів, які хотіли б тут відпочити, але, на жаль, нормальних умов для цього тепер немає? Абсурд очевидний — не може бути автодороги та автостоянки всередині зеленої зони відпочинку і за рахунок її, за визначенням.
До приїзду Президента, який відкривав стадіон, було знесено багато десятків кущів у парку вздовж цієї автодороги (правда, думається, йому не показували східну та північну сторони стадіону, які досі склять і штукатурять).

Адже все тут, що відбувається — знищення та перепрофілювання, зміна функціонального призначення частини рекреаційної зони. А як же бути з вимогами Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах»?
Відомо, що закони в Одесі тепер не в пошані. Але де ж і як можна в цьому замученому місті вирватися із загазованої маси автомобільного заліза? Де можна без страху відпустити погуляти дитину? Тепер це неможливо навіть у Центральному парку культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка. Ось і в Преображенському парку, як стверджують свідки події, дитину було збито іномаркою.
При проєктуванні стадіону передбачалося влаштувати в’їзд у його підземний паркінг через естакаду порту та підземний тунель. Ідея була спочатку загиблою, оскільки вільний транзитний проїзд стороннього транспорту через комерційну, митну та прикордонну території порту неможливий у принципі. Але влаштований нині проїзд територією парку Шевченка теж абсолютно неприйнятний. Залишається єдиний вихід — влаштування неглибокого залягання, але все ж таки підземного проїзду до парковок стадіону під найкоротшою алеєю, що безпосередньо з’єднує західні ворота стадіону з місцем розташування занедбаних і засмічених павільйонів колишніх кас стадіону «Чорноморець» на вулиці Маразліївській. Ця робота має бути виконана терміново і вписана в проєктування реконструкції парку Шевченка, про яку повідомив в інтерв’ю головний архітектор Одеси. Гроші? Про це має подбати керівництво стадіону-склянки, заради фінансування якого побудовано цілий великий масив житлових багатоповерхових будівель навпроти «Привозу» і навіть «Новий Привоз». До того ж настав в Одесі сезон відпочинку — час забудовникам подбати про відновлення вщент розбитих будівельною технікою алей парку. Адже відновлено лише невеликі ділянки біля самого стадіону…

Але й це ще не все. Різке потепління останніх днів привело багатьох одеситів, зголоднілих за свіжим повітрям і сонцем, до моря, в тому числі через парк Шевченка. А тут на нас чекав шок! У вихідні дні на спусках до пляжу «Ланжерон» утворилася «пробка» автомобілів, що проїжджали туди через парк… «вперемішку» з потенційними відпочивальниками. Вихлопні гази замінили собою морський бриз, що суперечить уявленням про місця відпочинку за будь-якими нормами і здоровим глуздом.
Автомобілі вільно під’їжджають до пляжної зони, розмітки автостоянок влаштовані навіть біля дельфінарію та «стихійно» вирослої тут готельчики над морським пляжем, значна і найчистіша частина якого («плити») зараз ліквідується під виглядом влаштування набережної; автомобілі виїжджають навіть на залишену частину колишнього пірсу прогулянкових катерів.

Біда ця прийшла разом із нинішньою адміністрацією — минулого року було знято міліцейський пост, що знаходився раніше біля Ланжеронівської арки і пропускав лише службовий транспорт. Натомість стоїть паркувальник, який збирає плату. Заплатив — і їзди собі вільно. Відразу за «постом» паркувальника газони (в тому місці, де раніше були читальний зал, шахово-шашковий клуб парку та перший пам’ятник Шевченку), заїжджені та знищені автомашинами «легкої поведінки», що паркуються. А де екологічний нагляд і знову ж таки дирекція парку?
Навіть площа перед Алеєю Слави перетворена на автостоянку, в тому числі маршрутного транспорту. Куди дивляться міське та обласне управління охорони об’єктів культурної спадщини, управління культури та туризму? Адже, як свідчить табличка на будівлі «правління», ЦПКіВ імені Т. Г. Шевченка є пам’яткою садово-паркового мистецтва… Створилася ситуація, як у приказці: «У семи няньок дитя без ока»…
Чи буде межа цьому беззаконню?
Геннадій Калугін.
Член правління Одеської обласної організації Українського товариства охорони











