чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У нас в родині четверо дітей, двоє навчаються в університеті, двоє — у школі. Мова піде про школу.
Я ходжу до дев’ятого класу, сестра Марина — до четвертого. Мама і тато цілий день перебувають на роботі, тому доглядати за Марішею повинна я; з дитинства сестричка «хвостиком» за мною ходить. Так що забираю дитину з групи продовженого дня, ходжу на батьківські збори (класна керівниця не заперечує). Проблем зі школою раніше не було (тому вказую її номер тільки для редакції).
Але ось колишня вихователька ГПД пішла у відпустку по догляду за народженим малюком, взяли іншого вчителя. Відразу моя Маріша засумувала. Це було помітно, але до пуття пояснити сестра нічого не могла. Явних грубощів з боку педагога не спостерігалося, проте вистачало «співчутливих» висловлювань на кшталт: «Не уявляю, як можна жити в одній кімнаті комуналки з чотирма дітьми» або: «З цих багатодітних навіть на ремонт багато не витрусиш». Такі слова, сказані при всьому класі навіть один раз, западали надовго в скривджену Марійчину душу. Що заперечиш? Нам дійсно ледь вистачає грошей, щоб звести кінці з кінцями.
Тим не менш, у нашому будинку живуть на правах членів сім’ї кіт на трьох лапах (потрапив у якісь силки, рвався так, що перерізав лапу), одноока кішка і невелика собака, яку ми підібрали на вулиці виснаженою до межі. З тваринами все гаразд у медичному плані (щеплені та стерилізовані), у плані виховання (годування та туалет), спілкування з людьми — сусіди не скаржаться і навіть допомагають нам їх годувати. А живуть вони дружненько на закритому балконі, де у кожного свій будиночок.
Нещодавно Марина заявила, що на продовженку ходити не буде. Від неї відвернулися діти. Один хлопчик з паралельного класу, сусід по парті, затиснув ніс і вимовив на весь клас: «Фу-у-у… Смердить!» Майже всі хлопчаки скривили носи слідом за шкідливим хлопцем. Вже три дні замість слів «Доброго ранку» або «Привіт!» Марина чує: «Фу-у-у…».
Це від чистюлі Маринки «смердить»? Я в подиві зупинилася посеред дороги: «Що ж ти виховательці не сказала?». Виявилося, говорила. Вчителька відповіла: «Може, й справді, пахне? Чула, що ваша сім’я, маючи одну кімнату, тримає багато кішок і собак. Запахи мають тенденцію «прилипати» до речей — до твоєї форми, наприклад».
Після такого «роз’яснення» і деякі дівчатка стали морщити носи — бойкот.
Наступного дня я підійшла до вихователя ГПД. Та байдуже зустріла моє обурення: «Можливо, у хлопчика загострене нюх. Вам — не пахне, а йому — пахне. До речі, домашні запахи господарі, як правило, не помічають». Спочатку я хотіла звернутися до класного керівника, завуча і директора, а потім завагалася. Марінині подруги розповіли про злісного хлопчика, що в школі йому прощаються і більш серйозні проступки — у нього батьки з «крутих», до того ж з товстим гаманцем у кишені. Мама хлопчика входить до опікунської ради школи, її все начальство «поважує».
Марина більше не піде до групи продовженого дня. Тут і пояснювати причину не доведеться: підійшли канікули, прийшло тепло, багато батьків відмовляться від «продовженки». А далі — старші класи, нове життя. Шкода одного: сестричка не вірить тепер, що хтось може її захистити. Віра в справедливість підірвана.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса