пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Виставка під такою назвою відкрилася в галереї Всесвітнього клубу одеситів (Маразліївська, 7). Її автор — молодий, але вже досить відомий художник Станіслав Жалобнюк, який багато і плідно працює на території сучасного мистецтва, не зраджуючи живописній техніці. Так сталося, що всі виставкові експонати отримали блискучу інтерпретацію вже на вернісажі, залишається тільки процитувати виступаючих.

Так, відкриваючи виставку, віце-президент клубу **Євген Голубовський** зауважив: «Назва «Речовий доказ» здається мені знаковою. Художник давно довів, що предметний світ хвилює його не менше, ніж світ почуттів, що живописна майстерність його все вище і вище». «За родом своєї діяльності я набагато частіше маю справу з мистецтвом старих майстрів, — додав директор Музею західного та східного мистецтва **Володимир Островський**. — Природно, виникають думки про значення жанру натюрморту в європейському мистецтві. Ще з сімнадцятого століття натюрморт ніколи не розглядався провідними живописцями як жанр зображення речей. Інша назва жанру, «штиль лебен», «тихе життя», здається набагато точнішою. У натюрмортах Стаса Жалобнюка присутнє певне життя, можливо, не відразу вгадуване. І тут виникає небезпека потрапити в інтонацію «натюрморт для натюрморту», дуже важко досягти філософської ноти. А Жалобнюку вдається досягти другого дна, іносказання, що і приваблює нас у європейському натюрморті, який ґрунтується на символіці. Гвоздика — символ страстей Христових, чортополох — вірності нареченого своїй нареченій, цю мову символів глядач повинен знати. Мені віриться, що натюрморти Стаса Жалобнюка не просто зображення пляшки та ковбаси, а світ образів, які нам належить розшифровувати. Нарешті, йому притаманна монументальність, навіть у невеликому форматі це звучить вагомо. Користуючись нагодою, з задоволенням запрошую зустрітися знову на його виставці в нашому музеї, яка відбудеться цієї весни».
Колекціонер **Фелікс Кохріхт** звернув увагу присутніх на ще один важливий аспект: «За цим художником стоїть історизм, відчуття культури, яка за спиною у сучасної людини. Я згадав епізод з Гете, який на Палатинському пагорбі захопився побаченим, і це був початок повернення людства до античних зразків. Зображення Сократа, на мою думку, з’явилося серед натюрмортів далеко не випадково, як якась частина інтер’єру певного освіченого власника, який помістив у своєму домі або мармурову статую великого філософа, або його портрет. А зображення гіпсових хлопчиків я можу прокоментувати з усією відповідальністю, оскільки бачив їх зваленими в купу біля демонтованого фонтану, потім виявив їх на підлозі в майстерні Стаса, а на полотнах вони здобули нове життя… З задоволенням очікую його чергової музейної виставки та нових алюзій з римським суспільством, яке так схоже на наше, сьогоднішнє!».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса