У нас давно живе кішка Муська, улюблениця сім’ї, велика розумниця. Розуміє всі наші правила. Не приймає одного: щоб завели ще якусь тварину. Одного разу сусіди, від’їжджаючи у відпустку, дали нам на тиждень підрослого цуценя. Хоч як Мусьці пояснювали, що гість тимчасовий, вона норовила вчепитися йому в морду і не давала їсти, навмисно перекидаючи собачу миску. Пес увесь тиждень просидів у передпокої — це місце було поза досяжністю господині.

Наприкінці тижня Муська зникла. Ображена кішка вляглася під кущем навпроти наших вікон і оголосила голодування. Ми до неї і з рибкою, і з сосискою, а вона ні в яку не бере. Однак залицяння місцевих котів у вигляді співчутливого муркотіння приймала прихильно (хоча й не всіх).

На щастя, настав час повернення сусідів, і кішка пробачила нас, побачивши цуценя на прогулянці зі своїми справжніми господарями. Муська дозволила взяти себе на руки і внести до хати. Вдома кішка обнюхала передпокій, але сліди перебування собаки ми усунули, наскільки це було можливо, тож улюблениця прослідувала до крісла, в якому проводила майже весь свій час, а потім з апетитом поїла. Відтоді ми нікого з тварин до хати не беремо.