Гірка звістка прийшла з Санкт-Петербурга: не стало композитора Марка Самойлова, повідомляє «Teatr-inform».
Учень легендарного патріарха Василя Соловйова-Сєдого, талановитий і тонкий мелодист, успішний творець багатьох мюзиклів, він працював з багатьма театрами Росії. Однак, живучи на берегах Неви, ще майже 45 років тому, у 30-річному віці немовби обручився зі знаменитим на всю велику тоді країну Одеським театром музичної комедії. Саме тут у 1967 р. вийшла прем’єра вистави на його музику «Верка, Надія, Любов», а рік потому знаменитий Матвій Ошеровський поставив у нас «Пограбування опівночі», де знову мелодії Самойлова зачаровували одеських театралів. Ну, а наступна робота ленінградського композитора взагалі виявилася «двічі народженою» на одеської сцені — спочатку під афішною назвою «Тоді, в Севільї», а через кілька десятиліть у новій постановці вона називалася вже «Перше кохання Дон-Жуана».
У виставі «Пристрасті Святого Мікаеля» на музику «пітерського одесита» звучали вірші Юрія Динова. Мюзикл М.Самойлова «Палац прекрасної дами» дарував одеситам зустрічі з Михайлом Водяним, Семеном Крупником, Людмилою Сатосовою. А в пізніших прем’єрах композитора на сцені Академічного театру музкомедії ім.Водяного — «Оголена любов», «Безіменна зірка» та вже згадана «Перше кохання Дон-Жуана» — сяяли і сяють донині сьогоднішні корифеї трупи Володимир і Вікторія Фролови, Ольга Оганезова…
Вісім вистав. Вісім прем’єр — він приїжджав на кожну… І взагалі: він часто бував в Одесі — чи це дивно для творчої людини?
Він дуже дружив з провідним солістом нашої оперети — народним артистом України Володимиром Фроловим, з головним балетмейстером, заслуженим діячем мистецтв України Ігорем Дідурком… — а як же інакше, якщо саме ця дружба і народжувала взаєморозуміння і наштовхувала на нові рішення, які незмінно ставали для театру переможними?!
Ніхто не вічний, але музика пережила свого творця: адже вона талановита, ця музика.











