Виставка пейзажної фотографії «Вікно в інший світ», присвячена 75-річчю альпінізму в Одесі, відкрилася 4 листопада в Музеї особистих колекцій ім. О. В. Блещунова. Організатором, разом з музеєм, виступила Одеська обласна федерація альпінізму та скелелазіння.
Альпіністи — «діти» Олександра Володимировича Блещунова, який організував в Одесі першу альпіністську секцію в 1936 році і очолював її, зміцнілу і зростаючу, багато років. Альпіністи — «сім’я», яка щонайменше двічі на рік збирається в Меморіальній кімнаті Будинку Блещунова, присвяченій засновнику одеського альпінізму та музею: в день народження Блещунова і в день пам’яті.
Нині члени альпклубу «Одеса» представили понад 60 фоторабіт. Автори — майстер спорту з альпінізму Віталій Томчик, майстер спорту з альпінізму та фотохудожник Павло Серенков, інструктор з альпінізму Борис Данилов, інструктор з альпінізму Петро Страхов, альпіністи Людмила Безкровна, Ігор Бондар, Євген Лата. «Започаткувальником» проєкту виступив Павло Серенков.
Звісно, фотографії снігових вершин і льодовиків ефектні, така вже натура. До того ж ви можете побачити на цій виставці і «портрети» гімалайських восьмитисячників на чолі з Еверестом. Фактурні кам’яні навали, розпахнуті очі озер, бурхливі річки, грандіозні панорами, недоторкані сніги, — що, здавалося б, вишукувати, помітні ландшафти самі в кадр просяться.
Насправді ж це далеко не так, і це знає кожен, хто фотографував пересічену місцевість, намагався передати враження страхітливої крутизни схилу, тяжкість навислої маси каменю, раптом неосяжно відкритий і здиблений до небес обрій. Як же! Оптика, вона, підла, на те й «об’єктив», щоб усьому на Землі безпристрасно вказати місце: круте — згладжує, грандіозне — дрібнить, нависле — віддаляє і взагалі показує панораму ніби в перевернутий бінокль. Хочеш передати враження, почуття, а отримаєш ілюстрацію до шкільного підручника географії! Ось я й запитала Павла Серенкова: як же все-таки вдається залишити на фото Еверест — грандіозним, схил — крутим?
Павло Серенков показав мені свій портативний «Canon». Звичайна напівпрофесійна «мильничка» в долоню, здається, з дванадцятиразовим «зумом», тобто фотозбільшенням. Тягати з собою фотокамери з об’єктивами-насадками — розкіш не для альпініста. Крута апаратура на крутому схилі — це вже занадто, це небезпечно. Тут, пояснив він, головне — фотозбільшення-наближення і особливо — вдалий вибір точки зйомки. Хочеш грандіозності в панорамі — сам полізь вище.

На виставці представлено і низку цікавих характерних портретів (альпіністів же). Мені особливо сподобалася камерна за виконанням кольорова фотографія студента Євгена Лати «Суворий Казбек». Не знаю, чи мав можливість її автор дивитися найкращі радянські фільми, в яких блискуче представлена традиція нашого операторського мистецтва в особі Г. Рерберга, А. Княжинського, П. Лебешева, Л. Ахвледіані, — перелічую навскидку і лише тих, хто працював у кольорі. Ці фільми давно і біс його знає де «поховані», але одеський студент збігся з нашою славною операторською традицією. Збігся і в лаконічній виразності колірного розкладу, і в композиційній експресії. На його знімку — всього лише дві фігури на білому тлі, спрямовані знизу вгору по діагоналі композиції, і тільки за їхнім енергійним рухом-ривком вгадується крутизна і висота снігового схилу. Напевно, не зайве згадати і «Вертикаль» С. Говорухіна: Одеська кіностудія, як-не-як, — правда, тут у оператора Альберта Осипова варіант «ч/б»…
У виставкових вітринах показано літературно-публіцистичну творчість незвичайних людей — альпіністів, і навіть сходження на політичні вершини: книга одесита Валентина Симоненка «Сходження довжиною в життя», збірник «Позиція. Штрихи до портрета Валентина Симоненка»: до липня нинішнього року голови Рахункової палати України, але в цьому випадку головне — майстра спорту, заслуженого тренера України, багаторазового чемпіона СРСР і України, президента Федерації альпінізму та скелелазіння України; керівника першої Української національної експедиції на Еверест (березень — травень 1999 року). Представлена також книга Мстислава Горбенка «Сходження світу на Еверест». І, звісно, предмети альпіністського спорядження.











