чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

До першого класу середньої школи № 69, яка знаходиться в Малиновському районі, я вступила в 1980 році і в 1990-му її закінчила. Директором тоді була М. А. Романенко, Марія Олексіївна читала у нас українську мову та літературу. Шкільні роки пролетіли щасливо. Вчителі у нас були чудові. Ту ж українську мову мені довелося здавати при вступі до вишу з досить серйозною конкуренцією — і я почувалася впевнено. Дякую школі!
Цього навчального року настала пора шукати навчальний заклад донечці Машеньці. Маленька вона у нас, на фізкультурі зараз стоїть останньою в строю. Тому хотілося віддати в ту школу, де дітям не тільки давали б міцні знання (не сперечаюся, це на першому місці), але й просто любили, розуміли, підтримували. Знайомі навперебій розповідали про свої школи: одна з перспективою на гімназію, інша — на ліцей, третя зі звичайних, але ду-у-уже хороша. Та ж бо діти різні! Що моїй Маші підійде — сама не знаю.
Чомусь раптом стала часто чути добрі слова про рідну 69-ту: там перемогли її учні, тут брали участь. Ось хоч би й днями: МНС-ники на її базі провели захопливі заходи із захисту життя учнів «на район». Але це до слова. А наприкінці минулого навчального року я випадково опинилася біля школи. І побачила на ґанку-«боковушці» колишнього директора М. А. Романенко. Марія Олексіївна за давньою традицією о 8.30 разом з черговим учителем зустрічала учнів. Звісно, вона «фіксувала» тих, хто спізнився. Звісно, вимагала дотримання ділового стилю в одязі: білий верх, темний низ. Але не тільки це її цікавило. Поглянувши в очі учневі, вона з ходу визначала, яка «погода» в родині, чи все гаразд у школі… Нас дивувала її проникливість.
Коротше кажучи, Машу я віддала саме в рідну школу. Навчальний заклад має свої привабливі сторони: викладання йде українською мовою, але з першого класу дають англійську, а з п’ятого додають німецьку. Зовні 69-та виглядає цілком сучасно. Обладнання нове. Їдальня хороша, годують смачно — Маші подобається.
Маші все подобається! Перша вчителька Ірина Григорівна Решетняк, друга мама, затьмарила мене — маму першу. Великий авторитет для всіх малюків. А в 1-Б їх 29: 18 хлопчиків та 11 дівчаток. Мабуть, Ірині Григорівні нелегко доводиться з таким «контингентом». Але й для батьків, і для дитини при кожній зустрічі знаходяться у мудрої вчительки добрі слова. Не так часто, як хотілося б, зустрічається у вчителя вміння згуртувати дітей. Ірині Григорівні це вдається: у доньки з’явилося багато друзів. Перед канікулами Машенька три дні погано почувалася, і я не пускала її на уроки. Щоранку після батьківського огляду щодо здоров’я та суворого вердикту «до школи не підеш», доводилося спостерігати сердите доньчине обличчя. Тепер, коли настали канікули, отримала догану: «Дочекалися?».
На закінчення скажу одне: наступного року першокласницею стане племінниця Даша — в тій же 69-й. Це рідна наша школа.
Прізвище не вказую, деталь не надто важлива. Але думаю, що під цим листом поставили б свої підписи багато моїх однокласників. І батьки однокласників нашої Маші — теж.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса