сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Гарним подарунком місту з нагоди Дня художника, який відзначали другої неділі жовтня, стала звітна виставка студентів четвертого курсу архітектурно-художнього інституту (директор — проф. В. П. Уреньов) Одеської державної академії будівництва та архітектури (ректор — проф. В. С. Дорофєєв) у галереї «Уніон» (вул. Троїцька, 43). Вернісаж відбувся 11 жовтня. Навчально-творчі роботи молоді виконані в рамках програми кафедри малюнка, живопису та архітектурної графіки (завідувач — І. А. Трутнєв, куратор виставки — Е. Г. Пороник).

Майбутній архітектор зобов’язаний бачити зображуваний на папері об’єкт захоплення, що називається, наскрізь: розуміти конструкцію будь-якого складного предмета, знати та застосовувати закони перспективи.

Це розуміння чудово позначилося в міських пейзажних мотивах, виконаних на папері. Наприклад, характерна скрупульозність у фіксації деталей, чи то навіть і піна морська, помітна в роботі А. Шиленко «Світанок. Маяк». Той самий Воронцовський маяк зображений у роботі Є. Мазур, також названій «Світанок». Стан природи, закарбований у цих пейзажах, анітрохи не затуманює своєю мрійливою димкою конструкцію вагомого і зримого, впізнаваного маяка.

А ось В. Попова дала вільніший вихід емоції, створивши напружено-інтенсивну колірну гаму в мотиві «Яхтклуб, храм Святого Миколая». Вона опоетизувала і непоказний храм, і потворну висотку — готель у порту. Храм цей портовий, побудований «в тему» у вигляді чи то маяка, чи то бакена, не найвидатніше творіння одеської архітектури, тим паче потвора-готель. Однак під рукою В. Попової причал чарівно перетворився на прямо-таки грінівський! Майбутній архітектор — «фізик» і «лірик» в одній особі…

Є. Грицай. «Дворик»
Є. Грицай. «Дворик»

Закони перспективи та конструкції, правила акварельного розтушовування — явне завдання, що вирішується в роботі «Матроський узвіз» А. Вальчука. Конструктивне начало акцентовано і в більш, здавалося б, вільній, кольороносній «Старій Одесі» Т. Іванової. Взагалі, у всьому, що показує виставка, відчувається пріоритет дисципліни над емоцією. Тобто студенти адекватно розуміють і виконують зображувальні завдання. Наприклад, А. Ягодін, «Ланжеронівська»: оповита ранковим туманом вулиця — і чітке промальовування, строга побудова. Те саме — у А. Шиленко («Оперний театр»), у І. Котицької («Весна в Одесі»), у А. Шаньгіної («Соборка, туман»). І, що дуже імпонує, немає в експозиції жодної «засушеної» роботи, все дуже строго — і дуже живо.

«Вечірні вогні, Оперний театр» Є. Бунякова — акварель, казкова колірна гама якої зближує цю роботу з театральним ескізом і книжковою графікою. «Кірха» М. Турікової — взагалі перекличка з постсезанівськими пошуками російського «Бубновий валет»: вже не знаю, стилізація це чи збіг особистої манери в характерній ліпці форми кольором. Плетіння осніжених гілок, майже відчутне налипання снігу на сходах — це «Зима, вхід до академії» К. Вігурської, але як математично точно вибудувана заліплена снігом огорожа!

Дуже красиво виконано складний панорамний пейзаж Одеси, з Успенським та Іллінським монастирями, з покрівлями будинків, — акварель Анни Бондар.

Імпресіоністична свобода, творча свавільність виявилися заявлені, як це не парадоксально, в графіці, яка вже за визначенням мислиться суворою! М’який, стрімкий, пластичний штрих, гнучка лінія, експресія плями, світлові ефекти… але й тут в основі всього — дисципліна конструктивного малюнка. «Одеські дворики» В. Лазаревої — вміле обігрування фактури м’якого простого олівця. «Міськрада» І. Мамонової — прямо-таки свято штриха, «всіх ліній танення і співу». Євген Гриценко виконав триптих за мотивами одеських двориків зі скупим лаконізмом і строгим відбором виражальних засобів, притаманним кольоровій японській гравюрі ХХ століття, — педагог АХІ, доцент Валентина Григорієва підтвердила моє враження і відкрила секрет, що це — навмисна стилізація. Дехто зі студентів експериментує з формою подачі — «Церква Григорія Богослова» А. Чабан виконана як витинанка, а тонована так, що, знову ж таки, напрошується: орігамі…

Всього на виставці представлено близько 50 робіт, — навряд чи можливо перерахувати всіх учасників, і назвали ми тут не стільки «найкращі», скільки найбільш характерні речі: слабких, посередніх робіт в експозиції просто немає. Студентам прищеплено високу зображувальну культуру. І, між іншим, вся ця пейзажна лірика — справа «для душі»: її автори вже впритул займаються архітектурними проєктами, складними, відповідальними, що вимагають кропіткої праці і з’їдають масу часу. І хочеться сподіватися, що хлопці будуть затребувані.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса