Бабине лiто
Бабине лiто, Бабине лiто
Променем сонця i свiтом зiгрiте,
Листя червоне горить, як багаття,
Тiльки в берiзок жовтесенка плаття.
Летить павутиння в прозорiм повiтрi,
Подекуди знову каштани розквiтли.
Збираються в вирiй зграї пташок.
Гриби з-пiд землi вилiзають з вершок.
Останнi осiннi теплесенькi днини.
Зiгрiють серця i тварин, i людини.
Ми будемо з радiстю згадувать їх,
Чекаючи теплих часiв весняних.
Ганна Залецька. Учениця СШ № 33.
Вересневий ранок
Крiзь тишу беззвучну ночi
Мiж деревами та каменями,
Вiдбившись вiд рiчки могутньої,
Бiжить звивистий струмок.
А береги рiчки тiєї довгої
Пiд свiтлом скромним зiрок нiмих
Вже знайшли мову взаємну
З хвилею, що плескалася мiж них.
Усi зiрочки на свiтанку ранку
Поспiшають покинути зведення небес —
Таку пораду дав мiсяць мудрий
I сам до ранку майже зник.
I ось встає свiтанок над рiчкою,
Ще по-лiтньому тепло,
Дерева дивляться безтурботно
У рiчкове дзеркало-скло.
Владислава Савельєва. Учениця СШ № 56











