Безрозсудством був утішений
Останній вечір наш з тобою.
І марної гіркоти зазнав
Шлях повернення в дім порожній.
Але чулися мені дивні слова
Про щастя світле і велике кохання —
Шепотіло їх осіннє листя,
Читаючи думки сумні мої.
Муркочучи, кішка тихо кралася
Серед тіней дороги місячної.
І я забула знов, що звалася
У більшості людей божевільною.
Анастасія Шистовська











