Є звичайні школи, а є комплекси «дитячий садок — школа». З такого дитсадка до п’ятого класу до мого молодшого брата Василя вступили кілька учнів, а серед них — хлопчик з темнішою шкірою, ніж в інших дітей (мама в нього українка, а тато — суданець).
Вдалося ж Васькові в перші ж дні обізвати того хлопця «чорномазим». Спочатку він і інші діти повторювали образливе (визнаю) прізвисько, а потім дівчатка наябедничали класній керівниці, що зачинателем був братик. Вчителька нічого не сказала, але того ж дня викликала його до дошки так: «Василь біломазий…». Клас зареготав. Брат перетворився від сорому на «червономазого» і намагався згладити інцидент, але, коли розповідав про нього вдома, то я бачила, що готовий заплакати.
Тепер прізвисько «Біломазий» приклеїлося до Василя. У класі два Васи, коли діти говорять про брата, то додають саме це слово. Конфлікт з новачком у брата давно закінчився, але дражнять тепер тільки його.
Адже вчителька, напевно, знає про те, що відбувається в її класі. Може, мені з нею поговорити? Я вчуся в тій самій школі.











