Усміхнулась осінь віями дерев.
Зронила непомітно сльози щастя.
Цей сум пречистий щойно лиш почався,
А біль у серці цвяшками дере…
Ще не розписали журавлі
Сумними автографами небо,
І срібно-павутинові жалі
Вуаль не загубили вересневу,
Ще бринить мелодія медів…
І день такий — що хочеться літати!
А сад парчеві ризи вже надів —
Осінню службу править коло хати.
Ксенія Мариченко











