ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

На сцені нашої філармонії 217-й день народження міста ознаменувався безліччю музичних подій. Серед них — фортепіанна програма «Музика на біс», зіграна заслуженим артистом України Володимиром Саксонським. І що відбувся в рамках фестивалю «Зустріч друзів», виступ Державного молодіжного симфонічного оркестру Вірменії під керуванням Сергія Смбатяна, з яким грали солісти — Джулія Зільберквіт (США) та наш знаменитий Олексій Ботвінов.

Грає Володимир Саксонський

Про музичну династію Лазаря та Володимира Саксонських, що міцно вписалася в музичну історію нашого міста, говорив ведучий концерту Володимира Саксонського «Музика на біс» Роман Бродавко. І справді — під час концерту мимоволі приходили думки про час, який стає історією.

Виходить на сцену музикант, якому за вісімдесят, грає напам’ять і, вклонившись у відповідь на довгі оплески, випрямляється, не сутулячись, уособлюючи гідність музики. Він дарує місту музику протягом багатьох років, продовжуючи великі та славні традиції, успадковані від свого вчителя Людмили Наумівни Гінзбург. І як же його люблять одесити, буквально заваливши букетами квітів! Є за що любити: він тонкий майстер, він володіє всіма секретами фортепіанної виразності. Ці секрети не те, щоб зовсім втрачаються — просто сьогодні в ходу інша стилістика, зовні блискуча, але, по суті, куди простіша.

Як він грає Прелюдію Рахманінова, Токату Хачатуряна! А ось великий блок музики українських композиторів — для мене відкриттям були два твори Віктора Косенка. З перших же звуків ясно: геній! Помер надто рано. Але чи часто ми чуємо його музику? Почули ми і Гавот Лазаря Саксонського. Син виконує твір батька — дуже славний, витончений.

Піаніста не відпускали. І, махнувши рукою, він знову сідає за рояль, і грає — вже без оголошення, справді, на біс. І впізнаєш: Гершвін! І як вільно, як лірично звучить, як джазово. Здається навіть, що у виконанні з’явилися нові фарби.

Це — музичне море, яке не можна розділити!

Те, що до нас з Вірменії приїхав у повному складі Державний молодіжний симфонічний оркестр, приголомшує. Адже задоволення не з дешевих. Але велике бажання об’єднати розірваний культурний простір, і організаторам фестивалю «Зустріч друзів» — величезна подяка. Вона тим більша, що оркестр і його диригент продемонстрували мистецтво воістину феєричне, фантастичне.

Про диригента Сергія Смбатяна дізнався з Інтернету. Він — син посла Вірменії в Росії, скрипаль, у 2005 році заснував і очолив молодіжний оркестр Вірменії, до складу якого увійшли талановиті студенти Єреванської консерваторії. Заслуживши світове визнання, оркестр став Державним. Оркестр постарався показати одеситам усі свої неабиякі можливості. Спочатку прозвучала симфонічна поема Сезара Франка «Джинни» — партію фортепіано чудово виконала Джулія Зільберквіт (США). Гадаю, що одесити чули цей твір вперше. Яка поривчаста, романтично-казкова, пристрасна музика! З яким темпераментом вона виконується! Морок — в інтонаціях оркестру. Світло — в пасажах фортепіано, часом дивовижно мелодійних.

А потім був «Післяполуденний сон фавна» Клода Дебюссі. Слухати цей шедевр імпресіонізму у всьому багатстві та потужності оркестрових фарб було дуже цікаво. Звісно, акустика залу нашої філармонії — не найкраща, але на балконі, де я сидів, здається, було чутно, як рухається звук у просторі, як вібрує повітря. І в «Післяполуденному сні…», як і в «Джиннах», було чарівництво, казка. Дзвеніли арфи, дивно тремтіли звуки…

Зате в «Святковій увертюрі» Олександра Арутюняна оркестр продемонстрував усю свою міць, увесь свій темперамент, і яке ж було завершальне тутті!

Але я, як і багато хто, хто прийшов на цей концерт, чекав виходу на сцену Олексія Ботвінова. Друге відділення розпочалося з того, що йому було вручено Почесну грамоту міського голови.

Концерт № 1 для фортепіано з оркестром П. І. Чайковського. Вже, здавалося б, заграна твір! Ще раз перегорнемо хрестоматійні сторінки? Але чудовому піаністу у співпраці з диригентом Сергієм Смбатяном вдалося майже неможливе: вони прочитали партитуру наново, вони почули в затертих нотах бентежне життя. Які живі інтонації! Яка свобода! Наче ніхто раніше цього не грав. Бродіння душі, в якій і краса, і безтурботна мрійливість, і раптова тривога. Це російська душа — не цілком стійка, легко переходить від одного настрою до іншого. Але — і тут я низько кланяюся Ботвінову — він знімає наліт будь-якої сентиментальності, м’якотілості. Він твердий і мужній, часом навіть трохи суворий, він знає, яка за всім цим драма.

Російський мислитель Розанов кинув відому формулу про «вічно бабське в російській душі». Ботвінов грає російську музику за кордоном, доводячи протилежне: велика мужність російського духу в його прагненні до правди і краси. Концерт прозвучав на одному диханні — жодної ноти не можна було пропустити. Навіть хрестоматійний фінал не був просто апофеозом, він був неймовірний за темпами, тут було дихання-задихання, та «нерівність», та асиметрія, яка не дозволяє живому перетворитися на мертвий зліпок.

А оркестр продовжував свою програму. Арам Хачатурян, його геніальна балетна музика. Описати цього не можу, але виконання такого рівня принесло неймовірну насолоду. І раптом — що це? Це, здається, вже не Хачатурян, це Чайковський, вражаючий за красою епізод з балету «Лускунчик». Ні, не дарма так «схитрував» диригент, римуючи Чайковського і Хачатуряна. Національні культури — як річки, що впадають у море, і це море, слава Богу, не можна розділити. І в ньому Хачатурян — наш, як і Чайковський.

Велике спасибі!

Ілля Рейдерман.

* * *

Олексій Ботвінов: «Вчора у мене був концерт у Цюріху — я тільки вдень прилетів. І, як то кажуть, з корабля на бал — ми порепетирували за годину до початку з чудовим вірменським оркестром. Ось зараз зіграли, як на мене, дуже добре! Оркестр молодіжний — це дуже відчувається, дух молодіжний, динамічний, дуже емоційний, темпераментний, дуже цікаво було з ними грати. Мені здається, що Чайковський звучав дуже свіжо! Диригенту молодіжного оркестру Вірменії — всього 23 роки, п’ять з яких він керує колективом. Гран-прі в Празі, участь у благодійному концерті принца Чарльза у Віндзорі — ось лише деякі досягнення молодих музикантів.
Сергій Смбатян, диригент молодіжного Державного оркестру Вірменії: «Важкий концерт фізично, але моральний заряд, підйом — задоволення. Вперше ми виступали з Олексієм Ботвіновим… Я вважаю, що нам справді вдалося, тому що симфонічний оркестр — це така махина. Щоб вийшов контакт соліста та оркестру, потрібні довгі репетиції, і іноді не виходить зовсім, а з першокласним музикантом виходить усе дуже легко!»
Про фестиваль «Зустріч друзів» Олексій Ботвінов сказав: «Це все подія найвищого культурного рівня! Я дуже радий, що такий фестиваль відбувся. І якщо раніше на святкуваннях дня міста в основному була попса, то цього року це абсолютно інший рівень — це мене дуже тішить!».
Подяка зі сцени прозвучала на адресу організаторів фестивалю та тих, хто сприяв приїзду до нашого міста цього чудового оркестру — одеської вірменської громади, Союзу вірменської молоді України
Від імені Союзу вірмен України почесний голова Союзу вірменської молоді Артем Караджан подякував Адміністрацію Президента Російської Федерації та Адміністрацію Президента України за організацію фестивалю «Зустріч друзів», в рамках якого проходив цей концерт, а також мера Одеси — від імені Вірменської громади міста.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса