У моєму житті особливе місце займає морський вокзал. Ніщо не може так заспокоїти або наштовхнути на розумні думки, як море. Ще дитиною я проводила тут багато часу. Ця частина міста тісно пов’язана з моєю «морською» родиною. Пам’ятаю ті радісні хвилини, коли в порт заходив величезний круїзний лайнер. Бабуся підтримувала мене, що стояла на поручнях, і показувала корабель, де перебували тато чи дідусь. Моє маленьке серце шалено раділо. А поруч з нами красувався пам’ятник жінки з дитиною — пам’ятник дружині моряка. Цей пам’ятник має відношення майже до кожної одеської родини. Повний надії та очікування образ цієї жінки вже багато років зустрічає і проводжає кораблі. З тією ж сумістю дивиться жінка вдаль, тим же пустотливим поглядом проводжає корабель синочок на її руках…
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











