До 70-річчя героїчної оборони Одеси

Громадська організація «Військово-історичний центр «Пам’ять і слава» створена у 2007 році. Головою є Леонід Володимирович Ігнатьєв.

Всі ці роки центр займається пошуковими роботами та науково-дослідною діяльністю з вивчення військової історії Одеської області. При цьому незмінно пріоритетними напрямками діяльності організації є пошук неврахованих військових поховань, одиночних та братських могил, в першу чергу, на рубежах оборони Одеси 1941 року. Іншим напрямком пошуку є встановлення імен воїнів, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни в Одеській області, в т.ч. уточнення відомостей на врахованих братських та одиночних могилах. На даний момент виявлено понад 3,5 тисячі раніше невідомих імен загиблих.

За цей час проведено 11 Вахт Пам’яті, знайдено та перепоховано 257 бійців Червоної армії, з них встановлено відомості на 23 воїнів. За час проведення Вахт Пам’яті та польових розвідок було знайдено та передано понад 8 тис. експонатів до шкільних та інших музеїв області. Результати архівних досліджень публікуються в навчально-методичній серії «Пошукова робота», що видаються центром (вийшло у світ 32 випуски).

Крім того, виявлені в ході пошукових робіт вибухонебезпечні предмети (понад 700) були знищені піротехнічним підрозділом МНС.

Так повелося, що Вахтою Пам’яті пошуковці ще наприкінці 80-х років стали називати багатоденні польові експедиції, що проводяться у вигляді наметових таборів, встановлюваних біля місць планованих польових робіт.

Цього року Вахта Пам’яті ВІЦ «Пам’ять і слава» проводилася з 11 червня по 17 липня на рубежах колишнього Південного сектора Одеського оборонного району, поблизу села Великий Дальник. Це вже друга вахта, що проводиться у 2011 р. у Біляївському районі. Польові роботи на цій та попередній вахті стали продовженням пошуків, розпочатих на цьому рубежі ще у 2008 році.

Тут, на захід від села Великий Дальник, між селами Червоний Розселенець та Курган, з 20 по 31 серпня 1941 року вели запеклі бої частини 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії. Метою пошукових робіт стало вивчення рубежів 287-го стрілецького полку.

Частини 25-ї дивізії відійшли на цей рубіж 20 серпня 1941 року і зав’язали запеклі бої з румунськими військами, які намагалися прорватися до Одеси будь-якою ціною. 21 серпня за наказом генерала Петрова полк багнетною контратакою змусив румунів відступити. Однак втрачені раніше позиції, через відсутність резервів, відновити не вдалося. 22 серпня румуни зробили генеральний наступ у всіх секторах оборони. Цього дня важкі бої розгорілися в районі Червоного Переселенця, де розташовувався штаб полку. Цього дня для відбиття атак у Південному секторі командування Одеського оборонного району направляло підрозділи тиловиків, загони ополченців, 5-й кавалерійський полк, 45-й батальйон ВНОС та два дивізіони 15-ї артбригади ППО.

23 серпня румуни переважаючими силами атакували центр позицій полку біля позначки 76,3. На допомогу 287-му полку командування направило 388-й окремий легкий інженерний батальйон. Батальйон зазнав великих втрат, але прорив вдалося ліквідувати. Цього дня на стику з 31-м полком румуни силами 6-го піхотного полку своєї 14-ї піхотної дивізії зробили, під звуки полкового оркестру, психічну атаку. Спільними зусиллями 31-го та 287-го полків румунський полк був розбитий. При цьому один батальйон румунів був оточений і знищений, а два інших у цьому бою втратили половину особового складу. До кінця дня полки 1-ї кавалерійської дивізії, що діяли у складі Чапаєвської дивізії як рухоме з’єднання і направлялися на найгарячіші ділянки оборони, втратили в боях до половини свого особового складу і були відведені в район Фоміної Балки (нині Велика Балка) на поповнення та переформування до 2-ї кавдивізії.

Наступні дні 287-й полк продовжував вести важкі бої, в ході яких у ньому залишилося 740 бійців. У цей період населені пункти Червоний Переселенець (нинішній Червоний Розселенець) та Вакаржани (нині Курган) кілька разів переходили з рук в руки. У ці дні 27 серпня був важко поранений командир полку підполковник С. І. Султан-Галієв. Його замінив начальник розвідки Чапаєвської дивізії капітан А. І. Ковтун-Станкевич.

28 серпня на північ від Дальника вперше в контратаці полку взяв участь танковий взвод у складі одного танка БТ і трьох бронетракторів, виготовлених силами робітників Одеси. Приголомшений танковою атакою на цій ділянці, противник втік. 29 серпня зранку на ділянку оборони 287-го полку здійснила наступ піхотна дивізія румунів, але всі її атаки були відбиті. Після обіду ворог, додавши два піхотних та один артилерійський полки і забезпечивши цим шестикратну перевагу, продовжував атакувати, але безуспішно.

30 серпня розріджений 287-й полк був змінений 20-м кавалерійським полком і відведений до села Великий Дальник для поповнення.

Але вже 31 серпня противник прорвав позиції кавалеристів. Для відновлення становища на допомогу кавалеристам був направлений 287-й полк. Його посилили 6-м загоном севастопольських моряків-добровольців (командир — майор А. І. Щапін, комісар — політрук В. Заброда), що прибули до Одеси напередодні. Вранці 30 серпня 1941 року до Одеси з Новоросійська прибули дві маршові роти (2000 стрільців). Одну з них направили до Чапаєвської дивізії, в т.ч. і на поповнення полку Ковтун-Станкевича. Протягом дня 31 серпня контратаками 287-й стрілецький полк відновив втрачене становище.

В ході робіт була розкрита оборонна лінія, що складалася з понад 300 одиночних окопів повного профілю на ділянці майже 1,5 км.

В окопах було виявлено 55 бійців. Серед загиблих моряки севастопольського загону моряків-добровольців, бійці маршового поповнення, а також кавалерист. В ході робіт вдалося також виявити низку документів (записки в медальйонах, довідка про здачу паспорта тощо) та іменних написів на амуніції та особистих предметах (на казанах, ременях, ножі тощо). Звіркою виявлених імен з електронним узагальненим банком даних «Меморіал» Міністерства оборони Російської Федерації встановлено, що деякі загиблі воїни перебували на обліку як зниклі безвісти, але не за донесеннями про втрати Чапаєвської дивізії, а за післявоєнними донесеннями військкоматів за місцем призову. Поспіх був такий, що бійців маршових рот кидали в бій, не встигнувши розподілити по підрозділах полку, як окремий підрозділ. З цієї причини, бійці, що загинули в перший для них день боїв, виявилися не включеними до списків бойових втрат полку та дивізії.

На даний момент триває пошук родичів загиблих воїнів, імена яких вдалося встановити. А наприкінці серпня планується їх урочисте перепоховання на меморіалах району.

Члени військово-історичного центру «Пам’ять і Слава» звертаються до земляків за допомогою. Якщо живі свідки або в чиїйсь родині збереглися відомості про забуті могили радянських воїнів 1941 року, просимо звертатися до редакції або до нашого центру. Контактні телефони: 097-522-74-74, 048-785-42-55 (т/факс).