Тротуари вулиць Одеси густо осипані жовтувато-білими пелюстками квітів з ніжним ароматом. Цвіте японська софора…
Софора, батьківщиною якої є Китай, Японія та Корея, стала використовуватися для озеленення нашого міста ще у двадцятих роках XIX століття.
Мало хто знає, що в опалих пелюстках і ще не розпуклих бутонах софори міститься знаменита жовта фарба, про яку в старовинних настановах з китайської фарбувальної справи говорилося, що це «найстійкіша фарба для найдорожчих шовків». Саме тому араби називали її «софара», що означає «жовта рослина».
Софора японська — напрочуд красиве декоративне, лікарське, медоносне дерево, яке поряд з акацією добре прижилося в Одесі. Вона може рости на суглинних, супіщаних, навіть засолених ґрунтах, які характерні для Одеси. Софора досягає 20—30 метрів заввишки. Деякі дерева можуть жити до 500 років. Однак софору рекомендовано висаджувати в парках на термін до 120 років, а на вулицях — до 60 років. Софора японська посухостійка, тіньовитривала, але страждає від сильних вітрів і великих морозів.
Хімічний склад софори повністю не вивчений, але відомо, що в бутонах і бобах софори міститься цілий комплекс біологічно активних речовин, зокрема рутин — органічна сполука, що має вітамінну активність. Знайдені в софорі також флавоноїди, глікозиди та алкалоїди.
Народна медицина широко застосовує софору для лікування багатьох захворювань. Спиртову настоянку готують зі свіжозібраних плодів у співвідношенні 1:1 або з сухих у співвідношенні 1:2. Настоюють у темряві протягом 10 днів, часто струшуючи. Потім фільтрують. Втім, в аптеках продається готова настоянка софори японської.
Застосовують її всередину (краще з аскорбіновою кислотою або настоєм шипшини) по 20—40 крапель 4-5 разів на день при крововиливі в мозок, гіпертонії, стенокардії, виразковому коліті, виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, атеросклерозі, сепсисі, тромбофлебіті, геморої, інвазії глистами. При бронхітах рекомендується пити водний настій софори або фіточай із софорою. Софора знімає набряклість слизової оболонки, зменшує запалення, виводить мокротиння.
Література також повідомляє, що лікарські препарати, отримані на основі софори японської, збільшують завдяки рутину здатність організму засвоювати вітамін С, зміцнюють стінки судин, підвищують імунітет. При ревматизмі завдяки софорі зменшується набряклість суглобів; при колітах зменшується набряклість слизової оболонки кишечника.
Вважається, що такі препарати не тільки відновлюють еластичність (тобто знижують ламкість) кровоносних судин, але очищають їх стінки від різноманітних відкладень (зокрема від холестеринових бляшок), нормалізують обмінні процеси, внаслідок чого знижується рівень холестерину. Відновлене кровообіг є профілактикою інсультів, інфарктів міокарда та судинних порушень зору.
Препарати софори мають ранозагоювальні властивості. Тому вони використовуються в дерматології. Якщо дві чайні ложки спиртової настоянки розчинити в 90 мл кип’яченої води, то можна використовувати цей лікарський засіб для промивання при опіках, обмороженнях, фурункулах, карбункулах, трофічних виразках.
При облисінні народна медицина радить регулярно втирати в шкіру голови 10-відсотковий водний відвар плодів софори.
Для лікувальної мети замість настоянки можна застосовувати всередину по 0,2 — 0,5 г порошку бутонів софори 3-4 рази на день.
Свого часу дуже досвідчений фітотерапевт госпрозрахункової консультативної поліклініки (Жуковського, 30) С. А. Ройзман радив настоянку софори або порошок бутонів застосовувати за 30 хвилин до їжі з невеликою кількістю кип’яченої води (столова ложка). А потім через 15 хвилин прийняти настої інших лікарських рослин, які призначає лікар, для стимуляції нервової, ендокринної та імунної систем. Тоді лікувальний ефект буде набагато вищим.
Але є й протипоказання в застосуванні препаратів софори. Це індивідуальна непереносимість, а також вагітність і годування груддю.
Зараз одесити можуть зібрати бутони квіток софори, а в жовтні-листопаді, коли в бобах буде найбільший вміст корисних сполук, запастися плодами.











