Перший дзвінок виявився приємним: подружжя киян Михайло та Лілія Грабовські (віком за 40) захоплювалися одеситами. Повторили неперевершену фразу: «Одеса не перше місто, але й не друге…».
Відпускники не обирали час поїздки — який дістався за графіком відпусток. «Але в будь-який час в Одесі відбувається щось цікаве!» — переконана Лілія. Цього разу столичних гостей вразив кінофестиваль. У перший день (п’ятниця, 15 липня) гуляли до півночі з молоддю біля оперного театру. Потім дивилися німий фільм на Потьомкінських сходах. Потрапили на світову прем’єру. «У вівторок з вікна квартири родичів ми мали змогу спостерігати, як знімається кіно біля старовинної будівлі на вул. Мечникова,» — захоплювався Михайло.
Одеситка Олена Руденко з вул. Ген. Петрова теж говорила про кіно, але в іншому ракурсі: «Фільми жахів можна знімати в Одесі!». Пішла вона з родичами з Донецька на знаменитий «Привоз». Поверталися трамваєм № 10, благо, ходить транспорт непогано, довелося проїхати вулицею Естонською, що за «Привозом». І там, де трамваю належить йти малим ходом, протягом кількох хвилин з вікна спостерігали моторошну картину: серед куп сміття, що розклалося на спеці («Здається, що черв’яки в ньому вже завелися!»), копошаться люди зі жалюгідним барахлом — продавці та покупці «блошиного ринку». «Три роки тому, — згадує одеситка, — тут була пожежа. Начебто обіцяли побудувати розважальний центр. Зрозуміло, що за один день це не робиться. Але підігнати самоскид і ліквідувати стихійне звалище можна і за півдня…».
«Дозвольте поскаржитися!» — почала розмову А. Е. Біла з будинку № 33 по вул. Терешкової. Послуга від ЖКГ — полив прибудинкової території — входить до квартплати. Але весь полив у таку спеку зводиться лише до того, що вранці на годину-другу двірник кине шланг з дірками на тротуар — і вся робота. Однак скаржитися ж треба «на місці»…
«На місці» не реагують, запевняла Д. А. Кобилкіна, яка говорила від імені ветеранів війни та праці. Рік тому в Суворовському районі на розі вулиць Ак. Заболотного та Кримської звели фонтан з підсвічуванням. «Грав» він і вдень, і ввечері (до півночі) — вода технічна, ходить по колу, витрати невеликі. Що молодь побачення біля фонтану призначала, це зрозуміло. Але й старі люди з прилеглих панельних багатоповерхівок раділи цілющим струменям, особливо в спеку. А тепер цієї малої радості позбавили — вмикають фонтан на короткий час, а до дев’ятої вечора вже й вимикають. Просили робітників продовжити задоволення, у них одна відповідь: «Так наказано…».
Тамара Федорівна Чугай живе на Другій Заставі, а на вулицю Філатова їздить щодня до хворої сестри. Дванадцятий тролейбус вже довгий час у зв’язку з ремонтом дороги не ходить на Заставу. Їздити маршрутками пенсіонерці накладно. «Місяць тому, — каже, — «Одесміськелектротранс» у «ВО» давав обіцянку до Дня міста запустити «повний» маршрут, зазначений термін наближається, а не видно, щоб щось робилося…».
Побита тема — стан парку Шевченка. Подзвонили «іноземці» — колишні одеситки Розалія Левицька з Ізраїлю та Емма Розенберг з Америки. Згадували дитинство та юність, проведені в цьому найкрасивішому місці Одеси… Що відповісти? На нещодавній сесії міськради затверджено розробку якогось детального плану парку ім. Т. Г. Шевченка. «Цей план заборонить будівництво в зеленій зоні чи, навпаки, детально розпланує забудову?» — іронічно поцікавилися жінки.
Олександр Петрович Федченко та Євген Іванович Калмиков — автолюбителі. Перший подякував за «кишеню» посеред проїжджої частини на розі Гагаріна та пр. Шевченка, яка дозволяє спокійно перечекати «корку»: «Простоювання машин у черзі скоротилося до цілком терпимого». Другий, відзначаючи позитивно дозвіл повороту ліворуч з вулиці Сегедської, пропонує: «Розмітку зробили, а знак, що можна піти з лівої смуги в праву, не поставили, перебудовуватися ж слід заздалегідь, без попередження швидко це не зробиш…».
Погана вода турбує Олександра Івановича Римаря з вул. Катерининської: «Дійшло до того, що журнали радять при митті голови споліскувати волосся хоча б наостанок мінералкою, а як же ми п’ємо цю перехлоровану воду?». Питання риторичне. Правда, в міськраді прийнято нещодавно рішення перейти при знезараженні води з рідкого хлору на нібито менш шкідливий гіпохлорид натрію. Експеримент з більш сучасним матеріалом почнуть з Приморського району, захоплять частину Малиновського.
Вода і світло — дві складові літнього щастя. Світло вимикають на Черемушках. Останнім часом два дні поспіль на чотири-п’ять годин. Подзвонили М. Д. Рябоконь з вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, А. Г. Токмакова з вул. Ген. Петрова, П. І. Бондар з вул. Гайдара. Претензії одні: продукти на спеці псуються, а якщо отруїмося? Однак «електрична проблема» Черемушек існує давно: зношене обладнання, перевантаження… Найближчим часом вона не вирішиться.
У Емми Євгенівни Гаврик з вул. Чубаївської, 29 відключили радіо. У районі вулиць Толбухіна та Дмитра Донського ставили нові стовпи для електрики. Ліхтарі загорілися, а радіо не заговорило. Проводи збереглися, запевняє: підключити можна. «Немає наказу начальства», — відповіли їй робітники. Просить через газету начальників: «Дайте жадану вказівку!». Мені додзвонитися до начальства за номером 726-14-47 не вдалося: мовчить телефон.
На побори у сфері освіти, а простіше кажучи, в дитячих садках і школах скаржилися багато читачів, в основному бабусі, які пам’ятають безкоштовні заклади для своїх дітей. Почали зі стартового вступного (щоб дитина була влаштована) внеску в тисячу гривень у дитячому садку і з двох-трьох тисяч у школі. Виявилося, це дрібниці. «Доїхали» до тисячі доларів. Знаю, що одну завідуючу спіймали на цій сумі. Йде слідство, вона на підписці про невиїзд. Але нещодавній випадок з практики: постійно збирала данину перед іспитами завуч однієї зі шкіл, розташованих по сусідству з редакцією, схопили її за руку. «Справу відкрили? — досить байдуже перепитала тоді завідуюча районним відділом освіти. — Як відкрили, так і закриють. Не перший раз і не останній». Так і виявилося. Брала завуч сотнями і тисячами гривень, а розпалися вони на п’ятірки-десятки кожного з батьків. Дрібні хабарі. Батьки, зі зрозумілих причин, у судовому розгляді брати участь не захотіли. Кримінальна справа розтеклася…
На цій мінорній ноті закінчимо чергування. Власне, на «гарячий телефон» дзвонять тоді, коли «припекло». Так що все нормально. Будемо жити!
Наступного вівторка, 26 липня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-99-13 з 10.00 до 12.00 чергує завідуюча відділом інформації Тетяна Степанівна Жакова.











