Жив собі бездомний пес Шарик. Ось одного разу він біг тротуаром у пошуках їжі. Бачить, лежать перед ним сто гривень. Зрадів Шарик, застрибав від радості. «Скільки можна кісток купити на ці гроші!» — подумав він. Схопив Шарик гроші й побіг до м’ясного магазину.
Біжить, а назустріч йому плентається маленький кошеня і гірко плаче: «Няв-няв!». Шарик зупинився і питає: «Чого ридаєш, дрібното?».
«Я гроші загубив, не можу додому доїхати!» — відповідає кошеня. Шарик задумався: «Треба б йому допомогти…». Він взяв кошеня за лапу, купив йому квиток, посадив в автобус, а потім побіг далі до м’ясного магазину.
Біжить Шарик, бачить, знайомий хлопчик Петя сидить біля свого велосипеда і плаче.
«Що трапилося, Петю?».
«На цвях наїхав! Тепер мене батьки покарають і більше не дозволять кататися на велосипеді…».
Подумав Шарик, почухав за вухом: доведеться і Пете допомогти! «Гаразд, Петю, не плач, пішли. Тут за рогом є вулканізація, відремонтуємо твій велик, я заплачу».
Допоміг Шарик своєму другові Пете, а потім побіг у бік м’ясного магазину, щоб купити на залишені гроші хоч трохи кісток.
Але назустріч ковиляла болонка зі зламаною лапкою і вся в сльозах: боляче!
«Ех! — подумав Шарик, — доведеться мені цій панянці допомогти. Плакали мої кісточки…».
«Давайте вашу лапку, я допоможу вам дістатися до ветеринарної клініки».
Шарик привів болонку до ветклініки, їй надали допомогу, а пес, задоволений своїми вчинками, але голодний, побрів додому.
Яким же було собаче здивування, коли він підійшов до будки. Біля неї стояли ДРУЗІ! Кошеня та його мама тримали пакет молока і банку сметани. Петя приніс каструлю каші з яловичиною, а чарівна болонка з перев’язаною лапкою, сидячи на руках у своєї господині, гордо показувала на мішок із сухим кормом.











