вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Громадськість та державні структури різного рівня практично в усіх регіонах колишнього СРСР стурбовані збереженням військових меморіалів, пам’ятників та могил, а також могил жертв окупантів. В Україні в питанні охорони пам’ятників Великої Вітчизняної війни, як і раніше, залишається багато проблем. Головна причина тому — забуті та безіменні могили. Наша область — не виняток.

Під час важких літніх оборонних боїв 1941 року загиблих ховали поспіхом, якщо дозволяли умови, або, відступаючи, вимушено залишали на полі бою, зайнятому противником. Ті могили загиблих воїнів, які були відомі, оскільки їх ховало місцеве населення під наглядом окупантів, після війни були перенесені або приведені до ладу. Але такі могили — рідкість, і вони здебільшого безіменні. Якщо мешканцям вдавалося знайти при загиблих документи, то зберігати їх — означало підвести під розстріл усю родину. І імена на таких відновлених після визволення могилах — це подвиг земляків, які, ризикуючи життям, своїм та близьких, зберегли ці документи. Їхні імена також заслуговують на пам’ять.
Після визволення районів області в 1944 році та просування Червоної Армії до кордонів СРСР на визволених територіях залишилися військові могили. У «тилових районах» на місцях дислокації військових медзакладів також залишилися могили воїнів, померлих від ран, нещасних випадків та хвороб. Відразу ж після утворення місцевих органів радянської влади на визволених територіях їм у обов’язки було вменено привести до ладу та поставити на облік військові могили на підвідомчій території.
На жаль, війська, що наступали в 1944 році, не завжди могли оформити могили загиблих воїнів належним чином і передати списки похованих місцевій владі, тому такі могили ставилися на облік як безіменні.
У 1946 році вийшла постанова РНК СРСР № 405-165 від 18.02.1946 «Про благоустрій могил воїнів Червоної Армії та партизанів, загиблих у боях Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. та нагляд за їхнім станом». Виконуючи цю постанову, місцеві адміністрації в 1948—1952 роках провели перенесення могил, їх укрупнення та створення братських могил у великих населених пунктах та райцентрах. У цій роботі іноді мав місце формалізм, тобто прибрали надгробки та перенесли меморіальні таблички, а самі могили залишилися на місці. Так, в Одесі на Куликовому полі після визволення з’явилося військове кладовище, на якому урочисто поховали воїнів, загиблих під час визволення міста. За деякими свідченнями, протягом ночі (з 31 грудня 1944 року на 1 січня 1945 року) надгробки були знесені, а вранці з’явилася площа, викладена бруківкою. Там, де нині височіє будівля облпрофради, ще якийсь час залишалася частина могил, які у зв’язку з будівництвом будівлі були перенесені на 2-е Християнське кладовище, про що свідчать акти ексгумації, що зберігаються в обласному державному архіві.
На низці братських могил у нашій області, в яких покояться перепоховані воїни, відсутні імена та не вказано відомостей про кількість похованих, що дивно, якщо ексгумація дійсно проводилася.
У 70-х роках обласні управління культури провели роботи з переобліку могил, реабілітації та реставрації пам’ятників на них, із залученням художньо-виробничих комбінатів Художнього фонду УРСР.
Місцева влада робила все, що було в її силах. Але імена загиблих, довгі роки приховані під грифом «секретно», були недоступні «цивільним». У ті радянські роки було простіше витратити мільйони на зведення пам’ятників Поясу Слави, ніж відряджати дослідників-істориків до відомчих військових архівів. Нині зрозуміло, що під завісою секретності від народу ховалася ціна Перемоги. За невміння верховного командування та радянських полководців керувати військами прості солдати та командири розплачувалися життями, що призвело до колосальних людських та матеріальних втрат.
Але й у ті роки знаходилися ентузіасти, яким вдавалося «прорватися» до військових архівів. Так, у 1988 році, завдяки енергії голови обласного товариства охорони пам’яток історії М. А. Мельникова, генерала у відставці, історикам А. Д. Бачинському, П. А. Кундарову та краєзнавцю Р. А. Шувалову вдалося попрацювати в Центральному архіві Міністерства оборони СРСР, де кандидат історичних наук Анатолій Діомідович Бачинський виявив у документах 8-ї гвардійської мінометної бригади забуті донесення про втрати Приморської армії періоду оборони Одеси. Так в Одесі з’явився список з іменами 1725 воїнів, загиблих під час героїчної оборони нашого міста.
Але час ішов, грифи секретності втрачали сенс, потрібно було щось робити, і ЦК КПРС, нарешті, зважився опублікувати персональні відомості про людські втрати та видати до 50-річчя Перемоги «Книгу Пам’яті». На початку 90-х років у СРСР були створені районні та обласні робочі групи «Книги Пам’яті», які почали публікувати томи з відомостями про воїнів «за місцем призову». У нашій області видано 11 томів «Книги Пам’яті України. Одеська область» — про воїнів, призваних РВК області. На даний момент у державах колишнього СРСР видано понад 2000 томів «Книги Пам’яті».
Але видання таких книг не вирішувало головної проблеми: встановлення імен на могилах та місць поховання воїнів. Низка пошуково-видавничих агентств «Книги Пам’яті» з власної ініціативи почали публікацію додаткових її томів — про воїнів, загиблих на цій території. Так, з ініціативи керівника «одеської» книги Бориса Макаровича Полторацького був виданий у 1995 році додатковий 10-й том, в якому вперше опубліковано відомості про воїнів, похованих у нашій області. Основу відомостей про полеглих у 1941 році воїнів склали списки групи А. Д. Бачинського.
Аналіз «Книг Пам’яті» інших областей дозволив виявити безліч невідомих раніше воїнів, загиблих в Одеській області. Проблема полягала в тому, як усі видані в областях та республіках колишнього СРСР книги дістати та переглянути. Величезну багаторічну роботу зі збору «Книг Пам’яті» веде Ігор Леонідович Комаровський.
У 2006 році сталася найважливіша подія, що дозволила, нарешті, повністю вирішити проблему встановлення імен загиблих та місць їхнього поховання. Тоді була розпочата робота з переведення в електронний вигляд 10 млн. сторінок документів щодо персональних втрат з архівів Міністерства оборони Російської Федерації. А вже наступного, 2007 року, в Інтернеті був розміщений сайт ОБД «Меморіал», що зробив ці відомості доступними для всіх. У наступні роки він значно поповнився і продовжує поповнюватися.
Нарешті з’явилася реальна можливість привести до ладу військові поховання, уточнити відомості про загиблих, їхні військові звання, номери та назви військових частин, дати та місця народження та призову, і навіть отримати відомості про родичів загиблих та їхні довоєнні адреси.
Наш військово-історичний центр «Пам’ять і Слава», створений наприкінці 2007 року як громадська некомерційна організація, об’єднує волонтерів, які поставили собі за мету встановлення імен воїнів, загиблих на території нашої області, в тому числі похованих у безіменних могилах, пошук забутих та неврахованих військових поховань. Свою роботу наш центр веде спільно з обласним управлінням охорони об’єктів культурної спадщини, пошуково-видавничим агентством «Книги Пам’яті України», місцевими органами влади та іншими зацікавленими організаціями.
Польовий пошук ведеться на рубежах 1941 року під Одесою, де в бойових похованнях вдалося виявити понад 200 воїнів і за активної участі місцевої влади урочисто перепоховати їх на місцевих меморіалах.
Архівний пошук також займає важливе місце в роботі центру. Вже закінчені трирічні програми з вивчення історії оборони Одеси та встановлення імен воїнів 25-ї Чапаєвської, 95-ї Молдавської, 157-ї Кубанської стрілецьких дивізій, 1-ї кавалерійської дивізії, 3-го морського полку, 4-го гвардійського Кубанського козачого кавалерійського корпусу, інших частин та з’єднань.
Минулого року центр розробив п’ятирічну універсальну програму «Військовий некрополь Великої Вітчизняної війни. Одеська область». Головна її мета — звірка донесень ОБД «Меморіал», паспортів пам’ятників та відомостей з «Книг Пам’яті», а також видання довідників по районах. Вже видано довідники з результатами такої звірки по дев’яти районах області. Вони дозволять місцевим адміністраціям до 70-річчя Перемоги уточнити відомості на військових могилах та привести їх до належного порядку.
Робота з ОБД «Меморіал» захоплююча і трудомістка, тому наш центр запрошує волонтерів, які бажають надати допомогу в дослідженнях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса