Організація цього року святкування Дня Перемоги радянського народу над фашизмом у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років заслуговує багатьох слів подяки. Очевидно, не календар «винний» у тому, що підготовка до свята розпочалася задовго, а саме святкування тривало цілий тиждень. Шкода лише, що телебачення, підбиваючи підсумки, відзначило не це, а скандальні ситуації. Втім, у святковий тиждень було досить багато і документальних, і художніх фільмів, зустрічей з ветеранами та концертних програм, присвячених війні, яку зовсім не випадково назвали священною. Особливо хотілося б відзначити виступи студентів Одеської національної юридичної академії з піснями воєнних років, танцями. Навіть на тлі чудових виступів у ті ж дні багатьох улюблених і заслужених, і народних, і «міжнародних» професіоналів вони не загубилися. Не можу навіть точно визначити для себе, чому так сталося. Очевидно, що підкуповувала їхня молодість, цілком відповідна віку тих, хто тоді захищав, воював, стікав кров’ю і гинув. Дуже доречно на юних фігурах виглядала форма рядових солдатів Великої Вітчизняної. І дуже добре вони, які не знали війни, виконували — безпосередньо, з почуттям. Очевидно, пройнялися. Так, це були не професіонали, але вони були молодці. За що хочеться висловити глибоку і щиру подяку і виконавцям, і постановникам їхніх номерів, і керівництву академії.
Всі звикли до того, що наш Літературний музей несе всім те, що називається і високим, і добрим, і вічним. А тому одесити з увагою ставляться до акцій, що проводяться цим музеєм — виставок, зустрічей, концертів. Але те, що сталося, виходить за рамки всього, навіть прийнятого вже тепер.
На воротах «Саду скульптур» музею красується квітчаста афіша, що закликає відвідати виставку-інсталяцію «Одеса назавжди». Все б нічого, але того, хто бажає розглянути афішу ближче, чекає шок. Серед старих газет і фотографій, поруч з не менш старим якимось жетоном та іншим антикваріатом можна досить чітко розгледіти «Золоту Зірку» Героя Радянського Союзу, медалі «За оборону Одеси», «За взяття Будапешта», «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «Ветеран праці» та інші нагороди. Прямо таки збиває з ніг нанесена впоперек усього цього цитата (в лапках, але без підпису): «І все це золоте сміття, яке ми з тобою любимо…».
Відомо, що деякі літературні «вишукування» здатні зрозуміти тільки самі літератори та їхні пристрасні шанувальники, але віднести нагороди героїв війни з фашизмом і героїв праці до «сміття», нехай навіть золотого…
Далі, як то кажуть, без коментарів.

Геннадій Калугін.