У 2006 році в лондонській в’язниці «HMP Rye Hill» через недбалість працівників в’язниці та медичного персоналу загинув українець Олександр В.
Олександру В. було трохи більше тридцяти років, життя, по суті, тільки починалося… Родичам загиблого в лондонській в’язниці українця вдалося отримати грошову компенсацію.
Цей випадок став темою кількох телевізійних передач на каналі BBC. А останні два роки з родиною загиблого та адвокатами, що представляли її інтереси, неодноразово контактували також журналісти з інших англійських засобів масової інформації, які розповідали про це, а також про інші випадки недбалого ставлення персоналу місцевих в’язниць до ув’язнених.
Судовий процес у Центральному окружному суді м. Лондона був ініційований від імені рідних Олександра В. англійською юридичною фірмою «Hodge Jones & Allen» за допомогою одеської юридичної фірми «АНК». Справа розглядалася трохи більше двох років і завершилася рішенням про компенсацію на користь рідних загиблого. Докладніше про цей випадок ми попросили розповісти юриста ЮФ «АНК» Олену Поліщук:
— Олександр В., життєрадісний і позитивно налаштований молодий чоловік, вирушив до Великої Британії, перш за все, для того, щоб добре вивчити англійську мову, — розповідає О. Поліщук. — На жаль, з родичами на зв’язок виходив рідко. У 2003 році Олександр потрапив у неприємну історію. Він був засуджений на сім років за грабежі. Безумовно, для нього це був колосальний стрес: на чужині і за ґратами. За три роки після винесення обвинувального вироку Олександру довелося змінити кілька в’язниць. Умови утримання там були найрізноманітніші. Незмінним же залишалося одне: вкрай пригнічений стан духу, невідступна депресія, нав’язливе бажання не бачити і не чути нікого.
У лютому 2006 року Олександра перевели до в’язниці «HMP Rye Hill». Як випливало з медичної супровідної документації, до моменту переведення Олександр протягом 23 днів відмовлявся від їжі. Але медична сестра, не вивчивши документи і формально провівши первинний огляд, вказала у своєму висновку, що Олександр придатний для важкої роботи та спортивних силових тренувань. Надалі стан здоров’я українця тільки погіршувався. Однак на це працівники в’язниці та медперсонал уваги не звертали, медичну допомогу йому практично не надавали.
У середині травня керуюча компанія в’язниці GSL передала Олександру імміграційні документи щодо його депортації з країни після закінчення терміну відбування покарання. Безумовно, настрій йому це не підняло. Були всі підстави вважати, що в Олександра почалися серйозні проблеми з психічним здоров’ям. Однак персонал в’язниці вдавав, що нічого страшного і небезпечного не відбувається. У ніч з 9 на 10 червня 2006 року Олександр В. помер.
Після смерті українського громадянина керуюча компанія повинна була повідомити про це консульську службу та родичів загиблого. Однак, незважаючи на наявність контактної інформації про рідних Олександра, цього зроблено не було. Про те, що його вже немає в живих, на батьківщині дізналися через шість місяців, на Різдво. Тому весь цей час до лондонської в’язниці приходили листи від рідних Олександра. Вони дивувалися, чому немає відповіді… Прах Олександра був відправлений в Україну поштовою посилкою.
— Ви кілька разів згадали про якусь керуючу компанію, відповідальну за порядок у в’язниці «HMP Rye Hill». Що ж це виходить — приватна пенітенціарна установа?
— Річ у тім, що для Великої Британії, а також низки інших європейських країн, звичайною є практика, за якою держава довіряє приватному оператору виконання всього спектру заходів, пов’язаних з виконанням покарань. Часто державі це обходиться дешевше, ніж самій займатися управлінням в’язницею. Приватні керуючі компанії підбирають персонал, в тому числі і для медичного обслуговування ув’язнених.
— Як були сформульовані позовні вимоги і кому їх пред’явили?
— Позовні вимоги сім’я Олександра в особі його батька пред’явила до керуючої компанії GSL, а також до компанії, що надавала медичне обслуговування, і до лікаря, який обстежував українця.
Відповідно до Закону про права людини 1998 року, статей 2, 3, 5 Європейської конвенції про права людини, керуюча компанія, медична компанія та лікар діяли з порушеннями прав Олександра, а саме, не захистили його життя від можливих і очевидних ризиків. Вони піддали ув’язненого нелюдському і принизливому поводженню, допустили певний період незаконного утримання Олександра у в’язниці без відповідної підстави, надавали допомогу, яка не відповідала стандартам якості та поваги людської гідності, несвоєчасно сповістили сім’ю та українське посольство про смерть громадянина України.
Нарешті, керуюча компанія відправила останки Олександра родині поштою, що завдало родичам мук і приниження. Можна тільки уявити, що відчували вони, коли йшли на пошту отримувати таку страшну посилку. Компанія, що надавала медичні послуги, а також тюремний лікар, порушуючи свої обов’язки, сприяли нанесенню фізичної та психічної шкоди здоров’ю Олександра, а також його смерті.
— Наскільки важко було судитися в Лондоні і чому судовий розгляд затягнувся на два роки?
— Первинні позовні вимоги були заявлені в січні 2009 року. На початку в цій складній у всіх відносинах справі від імені ЮФ «АНК» працював старший юрист Микола Сорочинський. Завдяки його професійним якостям, досвіду та такту багато важких питань вирішувалися швидко і дуже делікатно для душевного стану рідних загиблого українця.
Лише в квітні 2011 року сім’я загиблого дізналася подробиці про події в житті Олександра після його ув’язнення до моменту смерті, про причини смерті та осіб, у цьому винних.
Тривалість судового процесу пояснюється низкою обставин. Так, для подання позову батько Олександра мав вступити в спадщину, визнати свідоцтво про право на спадщину мав суд в Англії. Потрібно було знайти в незнайомій країні адвокатів. Завдяки англійським адвокатам з компанії Hodge Jones & Allen та сприянню юридичної фірми «АНК» процедура цього складного і тривалого процесу увінчалася успіхом. ЮФ «АНК» надавала родині загиблого не тільки юридичні, але й посередницькі послуги при взаємодії з англійськими юристами.
— Як проходила виплата грошової компенсації? Відповідачі погодилися з вердиктом суду? Або довелося кликати на допомогу виконавчу службу?
— Керуюча компанія відразу визнала за собою провину в недбалому ставленні до українського громадянина, пропонувала компенсацію. Інші відповідачі заперечували проти позовних вимог. Однак після завершення розслідування, оприлюднення вкрай негативного для відповідачів звіту про розслідування вони запропонували укласти мирову угоду. Була узгоджена сума компенсації, яка протягом року частинами виплачувалася родині.
— Як часто ЮФ «АНК» бере участь у справах щодо захисту прав українців за кордоном, які вимоги висувають, зокрема, англійські адвокати, до української юридичної фірми?
— Наші колеги з Туманного Альбіону співпрацюють з українськими юридичними фірмами, що мають бездоганну репутацію, чиї юристи вільно володіють іноземними мовами, можуть надавати юридичну допомогу найвищого рівня. Зазначу, що основною спеціалізацією ЮФ «АНК» є морське право. Основна особливість захисту інтересів українців за межами країни полягає, перш за все, у взаємодії не тільки кількох правових систем, але й інших органів влади іноземної держави.
— На завершення нашої бесіди поясніть, будь ласка, що означає принцип «pro bono», відповідно до якого проходило супроводження даного судового процесу обома — і українською, і англійською — юридичними фірмами?
— Принцип «pro bono» полягає в наданні професійної допомоги на безоплатній основі особам, які не мають можливості оплатити подібну допомогу. Практика «pro bono» є одним з елементів соціальної відповідальності бізнесу. Така політика вже отримала широке визнання в Європі та США, сьогодні поступово приживається і в Україні. До речі, одним з головних соціальних проєктів ЮФ «АНК» є стипендіальні конкурси для студентів юридичних спеціальностей, які наша юридична фірма проводить щорічно.











