ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

З 1 квітня 2011 року набув чинності III розділ ПКУ «Податок на прибуток підприємств». У першому кварталі нинішнього року прибуток підприємств оподатковувався за нормами ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Об’єкт оподаткування

Згідно з пп. 134.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є:
— прибуток з джерелом походження в Україні та за її межами. Прибуток розраховується шляхом зменшення доходів звітного періоду (ст. 135 — 137 ПКУ) на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (ст. 138 — 143 ПКУ, з урахуванням правил ст. 152);
— дохід (прибуток) нерезидента, з джерелом походження в Україні (ст. 160 ПКУ).

Визначення доходів та витрат

У Законі про прибуток використовувалися терміни «валові доходи» та «валові витрати». Третій розділ ПКУ цих понять не містить, їх місце зайняли терміни — «доходи» та «витрати».
Доходи — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) у звітному періоді в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, так і за її межами (пп. 14.1.56 ПКУ).
Витрати — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, понесених для здійснення господарської діяльності платника податку (пп. 14.1.27 ПКУ).
Таким чином, визначення доходів у ПКУ майже повністю збігається з визначенням валових доходів у Законі про прибуток. А ось визначення витрат у ПКУ суттєво відрізняється від визначення валових витрат у Законі про прибуток. Витрати в ПКУ максимально наближені до терміну «витрати» за п. 3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Склад доходів

У Законі про прибуток валові доходи визначалися за правилом першої події. У ПКУ використовується принципово інший підхід до визначення доходів. Так, згідно з п. 137.4 датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому вони отримані, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань). Дата визнання доходів визначається наступним чином:
— дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар;
— дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа. Документ, що підтверджує виконання робіт або надання послуг, повинен бути оформлений згідно з чинним законодавством;
— для визначення об’єкта оподаткування не враховуються суми передоплати та аванси, отримані в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 136.1 ПКУ).
Доходи, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, можна розділити на дві групи:
1) Доходи від операційної діяльності. Згідно з п. 135.4 ПКУ це:
— дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагорода комісіонера (повіреного, агента тощо);
— дохід банківських установ.
2) інші доходи (п. 135.5 ПКУ):
— доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів (крім дивідендів за пп. 153.3.6). Акцентуємо увагу, що якщо підприємство-резидент отримало дивіденди від іншого підприємства-резидента, то воно не включає їх суму до складу доходу (пп. 153.3.6 ПКУ);
— доходи у вигляді відсотків, роялті, від володіння борговими зобов’язаннями;
— доходи від операцій лізингу, оренди, визначених за п. 153.7 ПКУ;
— суми штрафів, неустойки, пені, фактично отриманих за рішенням сторін договору або суду. Ці суми потрапляють до складу доходів лише при їх фактичному отриманні;
— вартість безоплатно отриманих у звітному періоді товарів, робіт, послуг, визначена на рівні не нижче за звичайну ціну; суми безповоротної фінансової допомоги; безнадійної кредиторської заборгованості. Операції з отримання (надання) безповоротної допомоги між платником та його відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи не є доходом;
— суми неповерненої у звітному періоді поворотної фінансової допомоги від платників податку на прибуток (у тому числі нерезидентів), також осіб, які мають пільги з цього податку, у тому числі застосовують ставки нижчі, ніж встановлені п.151.1 ПКУ. При поверненні поворотної фінансової допомоги або її частини платник збільшує на цю суму витрати в тому податковому періоді коли відбулося таке повернення. При цьому доходи платника не збільшуються на суму умовно нарахованих відсотків, а податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну допомогу, не змінюються, як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Новим у ПКУ порівняно з Законом про прибуток є те, що ця норма не поширюється на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника або учасника (в т. ч. нерезидента), у разі повернення допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання;
— суми держмита, сплачені позивачем і повернуті йому за рішенням суду;
— доходи, які не враховані в попередніх періодах і виявлені у звітному податковому періоді;
— доходи від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів визначені з урахуванням положень ст. 146 та 147 ПКУ, а також інші доходи встановлені ПКУ.
У третьому розділі ПКУ зазначено також перелік доходів, які не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування. Так, згідно зі ст. 136 ПКУ, не оподатковуються податком на прибуток:
— суми ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), які отримані (нараховані) платником ПДВ, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником ПДВ;
— суми коштів або вартість майна, що надходять платнику як прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права, емітовані таким платником, у тому числі грошові або майнові внески за договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;
— суми коштів (вартість) майна, отримані за рішенням суду або в результаті задоволення претензій за компенсацію прямих витрат або збитків, якщо вони раніше не були віднесені до складу витрат або компенсовані за рахунок коштів страхових резервів;
— інші доходи за ст. 136 ПКУ.

Визнання та склад витрат

Як ми пам’ятаємо, у Законі про прибуток валові витрати також відображалися за правилом першої події, а у покупця вартість придбаних товарів враховувалася при веденні податкового обліку приросту (убутку) запасів за п.5.9.
А зараз за нормами ПКУ не передбачено ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів. За ПКУ витрати визнаються в такому порядку:
1) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів і робіт;
2) інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були понесені. Так, датою здійснення витрат, за нарахованими податками, буде останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов’язання з податку або збору (пп. 138.5.1);
Зверніть увагу, що суми передоплати (аванси) за товари не включаються до складу витрат (пп. 139.1.3).
Витрати, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, можна розділити на дві групи:
1) Витрати операційної діяльності, які за пп. 138.1.1 включають:
— собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати (п. 138.2, 138.11, 140.2 — 140.5, ст.142 та 143);
— витрати банківських установ.
2) інші витрати (п. 138.5, 138.10-138.12, 140.1.
Так, наприклад, за п. 138.10 до складу інших витрат включаються:
— загальновиробничі витрати на управління виробництвом; амортизація ОС та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду ОС, інших необоротних активів загальногосподарського призначення (пп. 138.10.1);
— адміністративні витрати з управління та обслуговування підприємства;
— витрати на збут та інші операційні витрати, фінансові витрати та інші витрати, не пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів.
Крім того, до складу інших витрат включаються суми витрат, помилково не враховані в минулих податкових періодах і виявлені у звітному податковому періоді в розрахунки податкового зобов’язання.
ПКУ передбачено також перелік витрат, які не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування. Це:
— платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента за договорами комісії, агентськими договорами перерахованими платником на виконання цих договорів;
— витрати на погашення основної суми позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів за пп.135.5.6);
— витрати на утримання органів управління об’єднань платників податків, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;
— дивіденди;
— суми штрафів та неустойки, пені за рішенням сторін договору або суду, які підлягають сплаті платником податку;
— інші витрати за ст. 139 ПКУ.

«Перехідні» доходи, витрати та збитки

У багатьох підприємств виникла ситуація, коли перша подія з продажу або купівлі товару відбулася в І кварталі 2011 р. Або ще раніше, а друга — відбудеться у ІІ кварталі 2011 р. Або ще пізніше. Як відображати такі операції в податковому обліку, нам підказує п. 7 підрозділу 4 розділу XX ПКУ:

— дохід не визначається за товарами, відвантаженими після 01.04.2011 р. у частині вартості таких товарів, оплаченої у вигляді авансу (передоплати) до цієї дати, у тому числі за час перебування на спрощеній системі оподаткування;

— витрати не визначаються за товарами, отриманими після 01.04.2011 р. у частині вартості таких товарів, оплаченої у вигляді авансу (передоплати) до цієї дати, у разі якщо ці аванси були враховані платником податків у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Для платників податку на прибуток, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, яка склалася за час перебування на спрощеній системі, пропорційно сумі визнаних доходів.

Якщо в податковому обліку за результатами І кварталу 2011 р. об’єкт оподаткування має від’ємне значення, то його сума включається до витрат ІІ кварталу 2011 р. (п. 3 підрозділу 4 розділу XX). Розрахунок об’єкта оподаткування за результатами ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-IV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого в І кварталі 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса