Днями у Всесвітньому клубі одеситів відбулася презентація альманаху «Смутна алчба-2». Перший випуск альманаху у 2010 році одразу ж привернув увагу читачів, близьких до мистецьких кіл. Нинішній альманах складається з 20 інтерв’ю з відомими художниками Одеси (або одеської походження). Серед них — Сергій Ануфрієв, Олександр Ройтбурд, Євген Рахманін, Мирослав Кульчицький, Альбіна Ялоза та інші. Інтерв’ю взяли автори збірки Євген Голубовський та Євген Деменок.
Назва «Смутна алчба» відсилає до вірша Валерія Брюсова:
Нет единенья, нет слиянья,
Есть только смутная алчба,
Да согласованность желанья,
Да равнодушие раба.
Саме так мав називатися альманах одеських поетів і художників у 1918 році, який не вийшов через цензуру. «Переконані, що цей альманах, як і попередній, підтвердить, що в мистецькому середовищі немає «узгодженості бажання», немає «байдужості раба», а сама «смутна алчба» народжується від бажання досягти недосяжної досконалості», — пишуть автори у передмові.
— Сама по собі ідея такого альманаху неймовірно мені імпонує, — прокоментував історик мистецтва Віталій Абрамов. — Проте, хотілося б уникнути наслідування ТОП-десятків, що нагадують спортивну гонку за лідером. Якби до альманаху також увійшли невеликі інтерв’ю галеристів та найбільш значущих арт-критиків, це урізноманітнило б стиль подачі. А загалом це чудова книга, яка залишиться як документ епохи.
У мистецькому середовищі все неоднозначно, всі зацікавлені особи до чогось пристрасні, і тому оцінки, які дають художники в інтерв’ю одним і тим же подіям, часом полярні. Наприклад, Сергій Ануфрієв розчарований Другою одеською бієнале сучасного мистецтва, а Стас Жалобнюк — зовсім навпаки, називає те, що сталося, «чудо-бієнале».
Ануфрієв констатує: «Не вийшло того, що ми хотіли. Ми хотіли зробити справжню бієнале, у форматі цього міста, тобто витиснути з міста все, на що воно здатне. Але потрібні якісь побутові речі, які зовсім не були враховані, навмисно причому. В результаті нам все ж вдалося скликати якусь кількість людей до Одеси, людей, які приїхали виключно на нас, на наш поклик. Навряд чи б вони приїхали на поклик тих організаторів, які все це робили. І виходить, що бієнале робили дві різні організації — одна офіційна, і інша — наша організація. Можна її назвати «приймальне відділення», яке приймає сигнали з космосу. І найкращою акцією цієї бієнале була акція на Потьомкінських сходах, зроблена московською групою «Феміда» — це дві дівчинки, які перетворили сходи на клавіатуру. Це було дуже видовищно. Красиво, концептуально, у всіх відносинах чудове творіння сучасного мистецтва».

Завдяки цьому інтерв’ю багато журналістів, які висвітлювали бієнале, дізналися про таку акцію вперше. Тоді питання до Ануфрієва: чому ж дії двох організацій були настільки неузгодженими, якщо жодної інформації не було? Прикро думати, ніби пропустив у події найголовніше.
Істина, звичайно, десь поруч, а в зіткненні думок виникає багатовекторність осмислення мистецької ситуації.
Випуск «Смутної алчби-3» запланований на 2012 рік. Хто з художників стане співрозмовниками авторів, поки невідомо. У будь-якому випадку, це будуть найбільш успішні та оригінально мислячі майстри. Їм доведеться відповідати на запитання про стилі та принципи, про продажність робіт, про ставлення до одеської специфіки, про проблему мистецької критики, про багато іншого, що становить життя сучасного художника.











