Ніхто не дізнається, ніхто не почує,
Як сильно і грізно Всесвіт дихає.
Поглянеш на небо — і страшно стає,
Бо краю у Всесвіту ніяк не знайде.
Зі швидкістю світла несуться галактики,
Летять без стратегій, без правил і тактики,
Зіткнувшись, вони розсипаються зорями,
Сяючи над нами ночами морозними.
А білі карлики тьмяно мерехтять,
А чорні діри їх жадібно ковтають.
Все у вихорі, в русі, злітає і тане.
І хочеться думати, що так не буває.
Адже править Всесвітом — великим, безмежним,
Красивим і страшним, у часі вічним,
Кольоровим і безбарвним, непоказним і пишним —
Єдиний творець, Господь наш всевишній.











