Закінчувалося літо. Наближався день народження моєї молодшої сестри. У мене вже був маленький собака, а в моєї сестри не було. Вона теж хотіла мати цуценя. Зі мною Ліза часто сварилася через дрібниці. Образившись на мене, вона досить часто повторювала: «Ось подарують мені цуценя, він мене полюбить і не буде зі мною сваритися».
І ось настав довгоочікуваний день, коли ми пішли вибирати Лізі друга. Мама запитала сестру: «Якої породи ти хочеш цуценя?» Ліза відповіла, що хоче маленьку кишенькову собачку. Ми поїхали на ринок. Ходили по ньому дуже довго.
Собак різних порід і розмірів було багато. І раптом, проходячи повз собачий манеж, ми почули гучний гавкіт і побачили трьох цуценят-водолазів.
Один з них кинувся до Лізи і почав її облизувати. Ми хотіли піти далі, але один із цуценят, вистрибнувши з манежу, підбіг до нас, виляючи хвостом, і став жалібно скиглити. Ліза сказала мамі, що, напевно, він і стане її найвірнішим другом.
Мама, зніяковіло, сказала, що вона дуже рада, але це цуценя — не кишенькова собачка, а великий водолаз. Ми підійшли до господині собачок і запитали про ціну та родовід. Маленький водолазик весь цей час не відходив від нас.
Чесно кажучи, я досі не можу повірити, що Лізі вдалося умовити маму купити такого величезного собаку. Вага його батька — 120 кг.
… Він лежав біля дерева і гриз паличку. Такий чорний, пухнастий, з довгою шерстю, великою головою і маленькими, розумними очима. Будучи цуценям, він був схожий на ведмежа, а зараз йому два роки, і він схожий на великого ведмедя. Ми дали йому ім’я Бест. Він дуже добрий, ніколи не зрадить — справжній вірний друг. Правда, злегка вередливий і занадто допитливий.
Хочу ще додати, що він справжній рятувальник. Бест не тільки рятує людей у морі, але й рятує від самотності.











