Нещодавно чергувала на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси». Кожен вівторок можна зателефонувати і розповісти про те, що хвилює, порадитися. Цього разу на «гарячу лінію» звернулася 13-річна дівчинка. «Чому ти не в школі?» — запитала я. «Хворію, — зітхнула та, — зате можна поговорити спокійно — батьки на роботі…». Після монологу Ірини порадила їй поговорити начистоту з батьками. Однак не виходить з голови цей випадок. Багато дорослих думають, що їхні проблеми дітей не стосуються. А це не так.

Ірочка народилася в молдавському селі. Спочатку все йшло добре, бо до закінчення початкової школи вона росла у бабусі. Батьки поїхали до Одеси на заробітки, надсилали гроші. Потім бабуся померла, старий будинок її дорослі діти продали.

Батьки забрали Іру до міста, де вона дізналася таємницю, яку мати приховувала від бабусі, своєї мами: батько пив. Здоров’я у нього було відмінне, щовечірні пиятики з друзями наприкінці роботи минали без наслідків. Тільки хронічно бракувало грошей. Що не дивно, особливо якщо власного житла немає, доводиться знімати квартиру.

Мати намагалася второпати це батькові. Розмови велися вранці, на тверезій голові. Батько похмуро відмовчувався. Зрештою він погодився на кодування.

Ірина не знала, що таке кодування. Зрозуміла одне: якщо батько вип’є хоч сто грамів, може померти. «Закодувався» звучало для неї як «замінувався». У батькові, здавалося їй, сидить бомба, яка здатна вибухнути будь-якої миті. Сильний чоловік, який з «випивоном» бував веселий і добрий, схуд, зморщився, а головне, за характером перетворився на похмурого типа. Мати бачила муки батька і просила потерпіти хоча б заради дочки.

Так вони дожили до Нового року. На канікули Іра з матір’ю вирішили з’їздити на батьківщину, де залишилися численні дядьки і тітки. На обережні мамині умовляння в дусі «тільки не пий» батько відмовчався. Свят у цьому році виявилося не так багато, як минулого, але розраховували провести в гостях і Різдво. Однак одразу після Нового року зателефонував батько, і мати тут же зібралася до Одеси: господар-де вимагав терміново звільнити квартиру. Обличчя у мами було заклопотано-тривожне, але це не стурбувало Ірину, хоча, звичайно, складно змінювати житло — може, і їй до іншої школи ходити доведеться.

На ділі все було значно гірше. Коли Іринка з матір’ю поїхали, до батька на свято зайшла сусідка, принесла свіжоспечений пиріг з рибою і «манюню» — пляшечку горілки в 200 грамів, в подяку за те, що чоловік напередодні полагодив їй електропроводку. Сусідка поставила частування на стіл і пішла. Батько не втримався і випив. Що з 200 грамів здоровій людині зробиться? А друзів-підбурювачів поруч не було: заради нового життя він залишив стару роботу.

Подальші події батько пам’ятає як у тумані. Йому стало легко і весело. Ніякої смерті він не боявся — нею і не пахло. Збігав до магазину, купив півлитровку, в блаженному стані влігся спати. Вранці до квартири на третьому поверсі подзвонили-забарабанили сусіди з першого поверху: повернувшись після зустрічі Нового року з гостей, виявили залиту водою кухню. Побігли на другий — та сама історія. Отже, у всьому винен мешканець з третього.

Провели слідство: напередодні ввечері слабко текла вода з крана (мабуть, через підготовку до свята), батько погано закрутив його, до того ж від кинутої в раковину порожньої «манюні» відклеїлася етикетка, яка перекрила воді вихід до каналізації. Вода перелилася через край і пішла гуляти по вертикалі. Квартиранта попередили, що його змусять оплатити завдану шкоду. Платити було нічим. Вже накопичився борг навіть за оренду. Батько не знайшов нічого кращого, як протягом години (поки не з’явився господар) перевезти незначне сімейне майно спочатку до знайомого в гараж, а потім — на нову знімну квартиру. На дзвінки господаря колишнього житла він не відповідав.

Все це Іринка дізналася-вгадала з батьківських розмов натяками. Печаль матері: «Не почали б вони Іринку на уроках шукати…» передалася їй. Другий місяць сниться дівчинці в різних варіантах, як господар колишньої квартири з’являється в школі. Прокидається вона з полегшенням, але важкість у серці залишається: кошмарний сон будь-якої хвилини може перетворитися на явь ще більш кошмарну…

«Іноді дорослі поводяться, як діти, — сказала я Ірині. Таємне адже завжди стає явним, а безвихідних ситуацій не буває.» Може, і не знайде господар винного квартиранта. Але поганий вчинок залишиться. Краще спокутувати (точніше, окупити) провину, ніж тримати її в пам’яті. Муки душі здатні розтерзати і тіло. Треба переконати батьків прийти до колишніх сусідів з повинною головою: її меч не рубає. А затягнувши пасок, борг все ж таки можна виплатити. Тим більше, що після того випадку батько не заїкається про випивку.

Дівчинка, судячи з голосу, повеселіла. Обіцяла зателефонувати, але поки мовчить. А історію слід розповісти на повчання іншим батькам. Все погане, що вони роблять, відбивається на дітях.