«Позашляховий» — так, не без виклику, задекларувала свою персональну виставку колишня вихованка одеської «Греківки», 28-річна Вікторія Кузембаєва. Експозиція відкрилася 14 березня в залі «Уніон» (вул. Троїцька, 43).
Казка не знає літочислення, а міські пейзажі, представлені художницею, воістину казкові. Під пензлем Вікторії Кузембаєвої чарівно перетворюються впізнавані одеські двори та вулиці. В билинній красі постає православний храм, хоча він і не старовинний, а типова еклектика початку двадцятого століття (здається, схожий я бачила в районі Старопортофранківської), і геометричні членування його фасаду відтворені живописцем з підкресленою скрупульозністю. Але ці багряні тони, ця гра теракотових і гранатових відтінків кольору — ну, чисто вам приглушені малинові передзвони града Кітежа з глибини озера!
А ось блакитний будинок-терем «Старого двору»: він немов занурився в мерехтливий багрянець улюбленого одеського «Каберне» і від нього ж весело скосибочився, — безтурботна радість і оптимізм одеського буття з веселими винарками повернулися до нас! І до чого таємничим і привабливим виявився цей горищний напівтемрява «Вулиці Чорноморського козацтва», в якому ми давно нічого не помічаємо, крім мотлоху та загрози протікання наших стель.
Місто — вітражне, мозаїчне, світлоносне — Вікторія побачила очима дитини. Але у цієї дитини потужна хватка природженого монументаліста. Кузембаєва демонструє відчуття великої форми, міцну ліпку об’ємів, чіткі площинні членування. Вона застосовує узагальнену кольорову пляму, помітну, здалеку задає емоційний акцент. У її натюрмортах часто підкреслено декоративний момент. У виборі виразних засобів художниця часто суворо мінімалістична («Занедбаний будинок», «Зима», «Троянди»).
Експозицію Вікторії вельми хвалила відомий живописець Наталія Лоза. А художник-символіст Едуард Пороник (який допоміг Вікторії в підготовці цієї виставки, у відборі та у створенні концепції) сказав про молоду колегу: «Напориста художниця! Важко сьогодні пробитися справжньому мистецтву. Вистачило б їй сил протистояти всьому тому, що відбувається поза виставковим залом!».
А в залі — радість краси, і розкішний виноград «Молдова» шле з полотна привіт герою і мученику великого протистояння — Вінсенту Ван Гогу…











