Хвиля піщаний берег лиже —
Вона все ближче, ближче, ближче,
Та ніг моїх не дістає,
Солоним пилом обдає
І тихо відповзає геть.
А на пісок лягає смерть.
На тому піску твої сліди
Йдуть ланцюжком біля води.
Неспішно виплив місяць,
Доріжку виткав він
З ниток дорогого золота
І покликав мене кудись.
Доріжка місячна, манячи,
Шукати тебе звала мене.
Хвиля ж вмить злизала слід
З посмішкою легкою: «Його немає…».
Спортивні новини
29 Жовтня, 2026
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…