«…Є у нас далекі родичі. Колись наші батьки дружили. У цій родині ріс синок Артем. З ним ми завжди ладнали, вигадували цікаві ігри. А потім вони поїхали до США. Не скажу, щоб я сумувала за Артемом ці вісім років. Адже ми не так часто зустрічалися. Та й які почуття можуть бути в першому класі?
Але тепер мені 15, йому — 16 років. Артем приїхав на канікули з Нью-Йорка, бо бабуся, яка живе з нами, погано почувається, хотілося побачитися. З’явився красень-хлопець. Я одразу закохалася. Артем ще й розумник. Особливо мені подобається те, що він вміє спілкуватися з людьми, мені це дається важко. Він веде лінію поведінки. Лінія ця, як правило, м’яка, делікатна. Нікого не образить, а свою точку зору висловить. З ним навіть сперечатися — одне задоволення. До мене одразу зачастили подруги.
А я стала виряджати їх з дому. І перша моя подружка Ліза це помітила. Артема вона назвала красивим словом — «кузен». Прозвучало це так: «Ти на Артема око поклала? Сильно не захоплюйся. У шлюбі спорідненість тільки шкодить. А це ж твій кузен…».
Але кузен, наскільки я знаю, це двоюрідний брат. Син дядька чи тітки. У мами немає братів і сестер. У тата теж. Я не до того, що мрію вийти заміж за Артема. Про це ще рано говорити. Та й перше кохання рідко буває щасливим. Просто хочу знати, хто такий «кузен». Дайте відповідь, будь ласка. Не так давно я з «ВО» дізналася, хто такі «шурин» і «девер».
А Артем уже поїхав до своєї Америки. Подзвонив один раз — бабусі. Сказав, що добрався нормально. Передав мені привіт. Я ще прислухаюся з надією до телефону. Але все менше. У нього в Нью-Йорку своє життя. І дівчина є, сам казав. Видно, я в його душі не залишила сліду.
Катюша.
Від редакції. У цій ситуації можемо тільки відповісти на пряме запитання. У почуттях і родинних зв’язках доведеться розбиратися самій Катюші. Брат — це кожен із синів, що мають спільних батьків. Двоюрідний брат — син рідного дядька чи рідної тітки. Кузен — двоюрідний брат, а також далекий кровний родич в одному колі з кимось.











