Розпочалася реєстрація учасників традиційного туристського переходу «100 кілометрів за 24 години» та велоралі «100 кілометрів за 10 годин», присвячених Дню визволення Одеси від фашистів, на призи «Вечірньої Одеси». І, як стало вже доброю традицією, окремим заліком цього року виступлять «Залізні люди» — спортсмени-аматори, які ризикнули подолати стокілометрову дистанцію двічі за добу — спочатку на велосипеді, а потім пішки.
Ян Здеркевич з Хрубешува (Польща) ще погано пише російською та українською, тому заявку на участь у змаганнях на звання «Залізної людини» йому допомагала заповнювати Марія Зелінська — мистецтвознавець з Варшави, яка є провідним організатором багатьох велосипедних експедицій.
На сеансі відеозв’язку Ян посміхається: «О, у мене буде велика можливість добре вивчити російську мову, коли два рази на добу буду перебувати на вашій «сотці». Дійсно, згадуючи які труднощі чекають спортсменів на велосипедній та пішохідній дистанціях одеської стокілометрівки, можна легко припустити, що учасники використовують безліч діалектів для характеристики вибоїн на дорогах, сліпучих зустрічних машин вночі, пронизливого зустрічного вітру.
З дитинства він віддав перевагу досконалому винаходу людства — колесу. У п’ятдесятих роках двадцятого століття разом зі своїми однолітками, що проживали на вулиці 1-го Травня (Пілдсудського), ганяв палицею обід старого велосипедного колеса по дорозі. Ободи хлопці отримували від членів велосипедної станції Хрубешува. Провідними спортсменами тоді були Тадеуш Данильчук, Єжи Сухецький, Станіслав Соловій, Ришард Панасієвич, Тадеуш Клоцек.
Довгий час Ян користувався велосипедом виключно як засобом пересування по Хрубешуву та околицях. І серйозно долучився до рекреаційно-туристичного спорту лише у 2001 році.
— Здається, що важко наважитися на перший крок, — зізнається Здеркевич, — але насправді все не так страшно. Так, у 2003 році я здолав «маленьку петлю» (Хрубешув — Словаччина — Угорщина — Хрубешув), проїхавши за дев’ять днів близько 1350 кілометрів. З цієї поїздки я запам’ятав прекрасний Будапешт, в якому вже бував у 1968 році на автобусній екскурсії. Але виявилося, що з сідла велосипеда можна побачити набагато більше.
З того часу де тільки не побував невтомний пенсіонер з невеликого польського містечка: і на Олімпіаді в Афінах, подолавши за 10 діб 2200 кілометрів під керівництвом досвідченого велосипедиста Тадеуша Ромашка; і в Пекіні, куди добирався 177 днів; освоїв і інші континенти — три місяці колесив по Америці.
У 2005 році довелося Здеркевичу відвідати і Одесу. Про ту поїздку у Яна збереглися найрайдужніші враження:
— В Україні люди природні, спонтанні, гостинні і не страждають західною цивілізацією. Мені комфортно було перебувати серед них. У всіх моїх експедиціях, велосипедних прогулянках та походах, мене мужньо підтримує моя дорога дружина Урсула, з якою ми прожили вже достатньо багато, щоб добре розуміти одне одного.
— Які ваші плани на 2011 рік, не рахуючи «сотні», природно?
— Потрібно мріяти і намагатися здійснювати мрії. Взимку буду брати участь у груповій велосипедній поїздці навколо Нової Зеландії. Хочу також проїхати близько 13 000 км навколо Австралії протягом трьох місяців.

— Хіба це реально?
— Я так думаю, у мене є певний досвід. Головним фактором успіху є сила волі, а не фізична сила.
— Ну а що стосується безпосередньо «Залізної людини»?
— Думаю, що і це реально, хоча я вже давно не бігав — заважали проблеми зі здоров’ям. Однак спеціально для підготовки до одеських стартів купив електричну бігову доріжку і щодня тренуюся по два години. А ще бігаю по провулках рідного Хрубешува і думаю, що в Одесі зумію вкластися в залікові 24 години.











