сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

На «гарячую линию» «Вечерней Одессы» зателефонувала жінка з Роздільної зі сльозами в голосі: доньці наступного року йти до першого класу, у неї проблеми з хребтом (сколіоз), хотілося б віддати її до санаторного інтернату, який знаходиться в Одесі на вул. Ясиновського, чи можливо це для іногородніх? «Сколіоз» — у перекладі «викривлення». Звучить наче не дуже страшно. «Ви недопонімаєте, як і багато інших людей, — зітхнула співрозмовниця.— У дівчинки порушені багато функцій організму. Навіть зуби — і ті страждають…».

Зателефонувала до обласного управління освіти і науки. Відповіли, що інтернат вважається одним із найкращих в області (у ньому виховується 260 дітей, є серед них і іногородні), потрібна медична картка з дитячої поліклініки, комісія (насамперед обласний ортопед) дасть направлення, облуправління випише путівку. Зауважили, що цього навчального року інтернат святкує 50-річчя від дня відкриття, 30-річчя від часу перетворення його на санаторний заклад, а директор В. І. Мінковський — 20-річчя перебування на цій посаді. Є, отже, привід розповісти про Одеську обласну санаторну школу-інтернат I-II ступенів (дев’ятирічку) для дітей, хворих на сколіоз.

В. І. Мінковський до того, як очолити колектив, попрацював на всіх шкільних посадах, починаючи з піонервожатого у СШ № 10 і закінчуючи заступником директора у 26-й та 121-й (крім того, кілька років був інструктором райкому партії). Прийшов до шостого інтернату у 1991 році «готовим» керівником — і збори трудового колективу майже одноголосно проголосували за нього (в той час подібні вибори були модними, якщо так можна висловитися). На початку 90-х ми й познайомилися. Пролетіло два десятиліття, а Валерій Іванович залишився таким же енергійним. У нього і захоплення молодіжні! Як і раніше збирає матеріали про Володимира Висоцького (багато людей з його оточення знають про це, поповнюють колекцію — не залишилася осторонь навіть Кіра Муратова), «бітлів». З «стариківських» захоплень затягнула дача. Запевняє, що фізична праця на природі дає незвичайне відпочинення для подальшої розумової роботи в кабінеті. Надалі на місці директора інтернату хотів бачити сина Олександра — щоб у надійні руки передати дітище. Однак той відмовився: «Не моє». Працює в інтернаті вихователем (за спеціальністю — вчитель англійської мови), не так давно знайшов собі тут наречену — Оксану, одружилися.

Це до того, що колектив (понад сотня осіб) справді хороший, згуртований, доброзичливий. Кадровий склад, зазначив В. І. Мінковський, не змінювався понад десяток років. (Фінансова частина — важлива складова роботи на будь-якому підприємстві. Головного бухгалтера Наталію Володимирівну Калюжну відзначають в облУОН як найкращу серед інтернатних фінансистів). Першими помічниками в роботі з дітьми є педагоги з багаторічним стажем роботи — Зоя Яківна Суворкіна, Ірина Анатоліївна Волошина, Олександра Іванівна Шаповал, а також вчителі Валентина Прокопівна Дімітрова (математика), Алла Марківна Городечна (хімія), Тетяна Андріївна Литовченко (фізика), Лілія Фомінічна Ярош (російська мова). Правда, часто вже йдуть досвідчені педагоги на заслужений відпочинок. Поцікавилася, як почувається стара моя знайома Н. В. Пахоліна, на уроках літератури у якої забуваєш про час. Однак роки беруть своє. Останній раз була вона в рідній школі років зо два тому. Живе Ніна Василівна недалеко від інтернату, її навідують на свята. Випускники на вечорах зустрічей неодмінно згадують і беруть адресу. З часом все більше розумієш мудрість простого поетичного рядка: «Якщо є чим пригадати літо, не лякають сніги зими».

На місця ветеранів приходять молоді. Що не дивує: матеріально-технічна база дозволяє втілити творчі задумки в життя. А колектив підтримує тих, хто працює з вогником. Цього року перший дзвоник пролунав, наприклад, для Анни Петрівни Стоянової (образотворче мистецтво), Юлії Володимирівни Дончевої (українська мова та література), Олени Степанівни Сірко (інформатика). Другий рік роботи пішов у вихователів Діани Михайлівни Житинської та Анастасії Анатоліївни Войтун. Дівчата закінчили Південноукраїнський педагогічний університет, але свого житла в Одесі не мали, через облраду як виняток надали початківцям-педагогам можливість проживання в інтернаті. Велика на нинішні часи матеріальна підтримка. «Відпрацьовують сповна!» — відгукнувся про молодих спеціалістів директор. З початківців у досвідчених переходять вчителі початкової школи Олена Іванівна Шевелева, Людмила Миколаївна Шевчук, у них вже є чому повчитися іншим.

Мимохідь В. І. Мінковський зазначив, що на сьогодні шість жінок перебувають у декретній відпустці: «Демографічний прорив! — пожартував.— І всі мають намір повернутися до рідних стін».

У санаторному навчально-виховному закладі медпрацівники відіграють головну роль. База тут чудова: чотири зали лікувальної фізкультури, чотири кабінети масажу, нещодавно одна відома в Одесі людина подарувала інтернату тренажер за 2500 гривень, а на батьківські гроші (про батьківську допомогу треба говорити окремо — вносячи символічну оплату за лікування-навчання, вони намагаються не залишитися в боргу і вагомо допомагають інтернату) закупили імпортний масажний стіл з «наворотами», як нині прийнято говорити.

Головлікарем школи-інтернату № 6 є Анжела Револіївна Новоженіна, у неї в помічниках — Євген Олександрович Станко (багато років працював хірургом-ортопедом у дитячій обласній лікарні, після виходу на пенсію сьомий рік трудиться тут, консультує батьків хворих дітей), стоматолог Надія Євгенівна Мороз, «золотий», як сказав директор, фізіотерапевт Олександр Захарович Дікун (з «порадами лікаря» він досить часто виступає і на сторінках «Вечерней Одессы»), медсестра Наталія Олександрівна Перепельчук, дієтсестра Тамара Михайлівна Бондаренко…
Чувствую, будуть названі всі співробітники. Валерій Іванович напередодні новорічно-різдвяних свят справді просить сказати добре слово всьому колективу. Наприклад, кастеляншею років 15 трудиться М. І. Сурова, найсумлінніша людина. У Марії Іванівни 19 грудня, на Святого Миколая, день народження, колектив вітає її. 20 років міцно «тримає» склад Людмила Михайлівна Чорна — у неї немає непорозумінь з перевіряючими комісіями. Багато років пов’язані з інтернатом електрик (до речі, високого шостого розряду) Юрій Георгійович Максимов і слюсар Сергій Олегович Криворучко…

А діти… Люблять свій інтернат. Друкувалися багато вихованців у «Білому вітрилі» нашої газети — у їхніх творах так чи інакше прослизала думка: це другий наш дім. І точніше не скажеш.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса