Я пишу на білих аркушах
Різнобарвні зигзаги.
Літера, слово, вірш і повість —
Поїзд, дим, поля іскряться…
Ось таке сусідство.
Мені вільний вибір пензля:
Все терпіти сивому паперу;
Так таланту удостоюся
Розлучати і розлучатися…
А колись було дитинство.
Так, колись було дитинство,
І навколо гриміли фарби.
Навіть старий папір,
Мені здавалося, все сміється…
Говорили мені (вісім років
Було маленькому серцю):
»Це все сторінки-казки.
В них весна. Але незабаром волога
На весну з небес поллється,
І тоді настане осінь.
А коли настане осінь,
З позолотою стануть фарби —
Бережися лихого вітру!
Він зі снігом, з гострим градом
Розкидає, як зарниці,
Що в грозу жбурляє на землю,
Золоті листя-казки.
І посиплють, наче цедра,
Білосніжним листопадом
З неба білі сторінки…».
Ці білі сторінки,
Золотих, зелених сестри,
Зібрала я обережно —
Дорогоцінний папір!
І свої дістала пензлі.
В них тепер бурштин пшениці,
Перелив строкатих суцвіть.
Я пишу з тих пір безбожно
На своїй долі зигзаги.
Я пишу на білих аркушах.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











