ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Нещодавно мені довелося побувати в Нюрнберзі. Зустрічав мене на вокзалі один мій німецький друг. Знаючи, що 65 років тому, 20 листопада 1945 року, тут розпочався суд над головними нацистськими злочинцями, я попросив його провести мене до будівлі суду, де проходив цей процес.

Цю похмуру старовинну будівлю я впізнав одразу, бо багато разів бачив її в кадрах кінохроніки. У перші роки після війни, коли ще не було телевізорів, народ облягав кінотеатри. Назви фільмів, які тоді йшли, пам’ятаю досі. «Індійська гробниця», «Королівські пірати», «Дівчина моєї мрії», «Дитя Дунаю». Це були трофейні фільми, захоплені радянськими військами в Німеччині. А перед початком кожного сеансу в кінотеатрах показували репортажі з Нюрнберзького процесу. Називалися вони «Суд народів». Керував групою кінооператорів, що знімали Нюрнберзький процес, уродженець Одеси, на честь якого названа сьогодні одна з одеських вулиць, кінопубліцист, лауреат багатьох престижних премій Роман Кармен.

Так, будівлю цю я впізнав одразу. Тільки біля входу тоді стояли на варті радянські та американські солдати. А на лаві підсудних сиділи: засновник гестапо і шеф військово-повітряних сил фашистської Німеччини, рейхсмаршал Г. Герінг, заступник Гітлера по нацистській партії Р. Гесс, начальник штабу верховного головнокомандування вермахту, генерал-фельдмаршал В. Кейтель, міністр закордонних справ фон Ріббентроп, глава Імперського відомства безпеки Е. Кальтенбруннер, рейхскомісар Нідерландів та організатор депортації до таборів смерті голландських євреїв А. Зейс-Інкварт, головний ідеолог нацизму, рейхскомісар окупованих територій Радянського Союзу А. Розенберг та інші злочинці. Всього 21 людина. За винятком Гітлера, Геббельса та Гіммлера. Ці завбачливо покінчили життя самогубством. Пізніше, вислухавши смертний вирок, покінчив життя самогубством і Герінг. Напередодні страти хтось передав йому в камеру ампулу з ціанистим калієм. І Герінга не довелося тягти на шибеницю, як інших засуджених до повішення.

Вішали їх теж тут. На подвір’ї цієї будівлі. Вішав американський сержант. І страту цю теж бачили мільйони кіноглядачів. Трупи, включно з трупом Герінга, були потім спалені, а попіл розвіяний з літака над долиною річки Ізар.

Але поки тривав процес, який вели представники чотирьох країн-переможниць у Другій світовій війні — СРСР, США, Англії та Франції, пам’ятаю, як на одеських вулицях біля газетних кіосків зранку вишиковувалися черги. Після довгих років гітлерівського кошмару люди прагнули знати, який вирок винесе Міжнародний трибунал нацистським злочинцям.

Про те, що відбувалося на процесі, можна було дізнатися не тільки з кінорепортажів, а й зі сторінок газет, де публікувалися гнівні статті відомих тоді письменників і журналістів. У «Правді» — Бориса Польового, у «Червоній Зірці» — Василя Гроссмана, у «Известиях» — Іллі Еренбурга. А поруч із цими статтями були злі карикатури на фашистських ватажків. Їх малювали прямо з натури художники-карикатуристи, що перебували в залі суду, — Борис Єфімов і Кукринікси…

Колишнім політичним і військовим керівникам гітлерівської Німеччини було пред’явлено обвинувальний висновок: 1. Таємна змова проти миру з порушенням міжнародних договорів.

2. Планування, розв’язування та проведення агресивних воєн. 3. Порушення правил і звичаїв ведення війни (жорстоке поводження з військовополоненими та заручниками, масове їх знищення, бомбардування мирних населених пунктів тощо). 4. Злочини проти людяності (порабощення та пограбування народів, винищення цілих етнічних груп, насамперед євреїв і циган, знущання над хворими, інвалідами, старими, дітьми та їх фізичне знищення, вивезення цивільного населення в рабство тощо).

Жоден з обвинувачених не визнав себе винним за пред’явленими пунктами, посилаючись на обов’язок покори, накази згори та необізнаність про цілі, характер і масштаби терору.

Серед усіх розглянутих суддями злочинів гітлерівського режиму проти людяності знищення євреїв потрясло світ своєю жорстокістю, масштабністю та цинізмом. Англійський прокурор сер Шоукросс у своїй обвинувальній промові сказав: «Якби підсудні ні в яких інших злочинах більше не звинувачувалися, цього одного вже достатньо для винесення їм найсуворішого вироку».

Подібних жахів історія не знала. Нормальним людям важко було визнати трагічну реальність, позначену згодом словом «Голокост»: планомірне переслідування та тотальне знищення цілого народу, що здійснювалося нацистами протягом понад десяти років у Німеччині та в окупованій Європі. Хоча безліч фактів винищення євреїв було відомо на Заході до Нюрнберзького процесу, їх найчастіше недооцінювали або просто замовчували. Повна картина постала в залі суду в кадрах знятої гітлерівцями кінохроніки, яку вони не встигли знищити, а також зі свідчень небагатьох, хто вижив у таборах смерті. Але й у цій страшній картині, що відкрилася суддям, бракувало багатьох деталей. Адже гітлерівці намагалися ретельно замітати сліди своїх злочинів, спалюючи трупи, знищуючи засоби вбивств, свідків і документи. Багато нацистських катів після закінчення війни встигли сховатися, а нечисленних свідків фашистських злодіянь доводилося знаходити з великими труднощами.

Колишні керівники нацистської Німеччини, що сиділи на лаві підсудних, усіляко намагалися відмежуватися від злочинів щодо євреїв, наполегливо заперечуючи свою особисту провину. Так, наприклад, Герман Герінг стверджував: «Я не думав про масове вбивство євреїв. Я лише хотів усунути їх з великого бізнесу». А головний ідеолог нацизму Розенберг, автор стратегії «звільнення життєвого простору для німецької раси панів», каявся в суді: «Звичайно, ми могли вирішити єврейську проблему мирними засобами — шляхом квот для еміграції євреїв, але цьому противився Гітлер»…

1 жовтня 1946 року було оголошено вирок. 12 головних фашистських злочинців були засуджені до смертної кари через повішення. Серед них — міністр закордонних справ фашистської Німеччини фон Ріббентроп і один із творців плану «Барбаросса», плану нападу на Радянський Союз, начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту, який підписав 8 травня 1945 року акт про беззастережну капітуляцію фашистської Німеччини, генерал-фельдмаршал В. Кейтель.

Решту засудили до різних термінів тюремного ув’язнення.

Двоє були виправдані — колишній віце-канцлер, а потім посол у Туреччині фон Папен і відповідальний за радіопропаганду Г. Фріче.

Вперше в історії юриспруденції на Нюрнберзькому процесі були визнані злочинними цілі організації — СС (військово-політичне об’єднання при нацистській партії), СД (служба імперської безпеки) та гестапо (таємна поліція).

А засуджених до повішення стратили на світанку 16 жовтня 1946 року.

У Нюрнберзі вперше в історії були закладені основи міжнародного права у сферах кримінальних злочинів проти миру та людяності. Згодом Організація Об’єднаних Націй ухвалила низку документів, що проголосили непорушність фундаментальних свобод і прав людини. За зразком Нюрнберзького трибуналу були створені Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, Європейський суд з прав людини у Страсбурзі та Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії.

І хоча донині у світі зберігаються терористичні режими, чиняться акти агресії та безкарно діють численні фашистські групи в Європі та на територіях колишнього Радянського Союзу, сьогодні ніхто з найвисокопоставлених осіб у будь-якій державі не гарантований від справедливого покарання за свої злодіяння.

…Колишній малолітній в’язень Одеського гетто та Доманівського концтабору, я довго стояв перед будівлею, де 65 років тому Міжнародний трибунал судив головних нацистських злочинців. Зараз у цій будівлі теж суд, тільки місцевий, німецький.

Тротуар і бруківка перед будівлею суду були завалені опалим листям, по якому з шурхотом проносилися машини, котили на велосипедах літні німці та юні матусі везли в колясках дітей, народжених у XXI столітті.

Ніхто з них не дивився в бік суду. Молоді, найімовірніше, не знали, що відбувалося в ньому 65 років тому. А літні, якщо й знали, намагалися скоріше проїхати повз.

Кривава епоха Гітлера закінчилася давно.

Відплата звершилася.

І похмура будівля Нюрнберзького суду височіє сьогодні як пам’ятник тій великій відплаті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса