Казки «Жаги»

Цього дня хлопці зі школи-інтернату № 4 готували… борщ. Віка Урсакій, Света Александрова, Альоша Пустовалов чистили гору овочів на величезну каструлю. Зазвичай непосидючий Андрій Павлович сьогодні зосереджений: йому доводиться боротися з неповоротними стільцями в кімнаті турклубу, де вони разом зі Славіком Бабієм накривають столи.

Хлопці інтернату зустрічали учасників велоралі «Спрага», які, проїхавши 100 кілометрів, везли з Біляївки до Одеси для передачі дітям-сиротам та дітям, хворим на онкозахворювання крові, мінеральну воду та соки. Це на згадку про подвиг 16 краснофлотців, які на кілька годин відбили у німців захоплену водонапірну станцію в Біляївці та увімкнули воду одеситам, що знемагали від спраги спекотним серпнем 41-го.

Хлопцям не вперше брати участь у таких змаганнях. Два роки тому Павло Іващенко, Денис Холодій, Едуард Білуха, Денис Іванченко пробігли 42 км 195 метрів і фінішували на Приморському бульварі. А трохи більше місяця тому Олександра Мельничук, Марина Макаренко, Христина Штиркова під керівництвом Наталії Анатоліївни Копотієнко вже готували обід для всіх учасників велоралі «Хаджибей» на березі лиману.

Лариса Василівна Польська підказувала дівчатам — підсипте ще солі, додайте перчику — і знову дивилася у вікно: чи не мчать по блискучих від дощу калюжах Паша Іващенко, Денис Холодій та Влад Ніколаєв, які вирушили сьогодні разом з дорослими на такий героїчний маршрут.

Скромний ліванський хлопець Марван Карбаж не зміг встояти від спокуси сфотографуватися з п’ятикласницею Людочкою. Фото Сергія Дубенка

Нарешті, вони з’явилися — продроглі, промоклі, втомлені, але щасливі учасники «Спраги». Застукав ополоник об стінки величезної каструлі, замелькали ложки.
Зайшов на вогник в інтернат і неодноразовий учасник велоралі «100 кілометрів за 10 годин», «Хаджибея» та «Спраги» ліванець Марван Карбаж, і через 20 хвилин почалася… казка!

Хлопчики та дівчатка на очах ставали мужніми принцами та прекрасними принцесами. Костюми, подаровані Марваном, підкреслювали у хлопців, що підросли за літо, благородство, а сукні дівчат відтіняли природну витонченість…

Закінчився день. Технічка Людмила Сорока вимила підлогу в холі школи, прибравши сліди від численних велосипедів. Заст. директора з виховної роботи Світлана Кандєєва побажала «На добраніч, діти!». Нові костюми та сукні залишилися висіти в шафках до нової зустрічі хлопців з чудовими людьми.

Так пройшов один день з життя школи-інтернату № 4, який наочно показав хлопцям: доброта існує!