пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Рано-вранці один музикант вийшов на прогулянку. Одеса засмутила перехожих дощем, але музикантові він не був перешкодою. Музикант ішов вулицею, чекаючи натхнення, проте з учорашнього дня ноти не хотіли складатися в красиву мелодію. Він став вслухатися в звуки природи: барабанив по дахах дощ, у дворі гавкав собака, птахи про щось розмовляли між собою. Нічого особливого.

«Сьогодні день явно не задався», — подумав наш герой. Коли проходив повз дівчинку, що сиділа на лавці, він теж присів поруч із малятком і сказав:

— Здрастуй, дівчинко!
— Здрастуй, дядьку, — почувся ніжний голосочок.
Музикант здивовано дивився на маленьке створіння: він ще ніколи не бачив такої гармонійної картини — дівчинка ніби була одним цілим із дощем.
— Шкода, що я не народився художником, я б тебе намалював.
— А ким ви народилися? — пролунало запитання.
— Музикантом, — зітхнувши, відповів наш герой.
— У вас щось сталося? — співчутливо запитала дівчинка.
— Здається, від мене пішла Муза, не можу нічого доброго скласти, — відповів музикант.
— Напишіть сьогоднішню пісню, — запропонувала малятко.
— Яку пісню?
— Хіба ви не чуєте веселу крапель дощу? А у дворі пес репетирує перед великим собачим концертом. Соловей своєю піснею пояснюється в коханні звичайній синичці.
У музиканта округлилися очі:
— А адже ти права, дівчинко…

Виявляється, музика може жити в найзвичайніших звуках. Наш герой теж чув тепер свій концерт для фортепіано, залишилося тільки записати його.

Малятко засміялося і втекло. Дощ закінчився. У траві блищали ще його краплі — діамантики, що відбивали сонце. Тепер цвіркуни взялися грати на скрипках… Концерт тривав!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса