нд, 22 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

«Епідемія», «пандемія» — слова жахливі, але, здавалося, далекі від нас, — почала розмову про туберкульоз Емілія Михайлівна Бродська з вул. Єврейської — А тут лежала я нещодавно в лікарні на вул. Троїцькій. Привезли «швидкою» жінку — молоду, але вже опустилася. Худа, бруднувата, сильно кашляла (з мокротинням) і «горіла» від температури. Виявилося, приймає наркотики. Чергова медсестра дорікає їй: «Як кров на аналіз брати? У тебе вже вен на руках немає, не влучу голкою». Та відповідає: «Сама візьму, в паху вени ще добрі…». Пішла я на ніч додому. Вранці жінки в палаті вже не було. Сусідка по ліжку сказала тихенько, що виявили у нещасної туберкульоз у відкритій формі, хотіли відправити до міської першої лікарні в Чорноморці, а вона втекла…». Втекла — значить, ходить серед нас».

Т. А. Бутник
з вул. Пантелеймонівської скаржиться на всі служби. У комунальній квартирі один мешканець, який веде не найправедніший спосіб життя, схоже, підхопив туберкульоз. «Зручності», на щастя, у всіх окремі, але кухня спільна. Побачивши одного разу криваві плювки на стінах раковини, де всі миють посуд, сусіди, особливо жінки, здригнулися, написали заяву в міліцію. Приходив дільничний… Звернулися до туберкульозного диспансеру, приходила медсестра. Умовляли пройти лікування. А Саша не погодився! Тепер мешканці комуналки з хлоркою на кухні не розлучаються. Придумали обмотати ручки дверей бинтом і поливати розчином хлору. Але одна з сусідок побачила, як туберкульозник спеціально плює на ці їхні бинтики. «Добре хоч дітей у квартирі немає, а дорослі постійно протирають руки фурациліном», — закінчила розповідь Тамара Олександрівна.

Обидві, що розповіли ці історії, запитують: як змусити небезпечних хворих лікуватися? Тільки вмовляннями. Примусового лікування немає. У законах України можна знайти кілька таких, які стосуються туберкульозників. Але дієвого механізму їхньої ізоляції не існує. Потрібно написати заяву до медзакладу, медики зобов’язані скласти акт, разом — переконати пройти курс лікування. Якщо не вийшло — подати заяву до суду. Якщо не вийшло і з судом — пишіть до прокуратури. А прокуратура може відповісти, що це недбалість медиків, і зобов’язані вони відповідати за законом за нехтування посадовими обов’язками. Емілія Михайлівна поцікавилася, чи отримують медики, які працюють з хворими на туберкульоз, доплату за свою небезпечну роботу. Отримують — 15 відсотків надбавки за шкідливість. Але від небезпеки зараження це їх не рятує…

Трохи про інше, але почавши з того ж, розповіла Валентина Вікторівна Левченко з пр. Добровольського. «Я знаю, що «відкритий» туберкульозник за рік, за найскромнішими прикидками, заражає 20-25 осіб; що в десять разів більше в Україні хворих, ніж у середньому по Європі; що ми займаємо в Європі друге місце після старшої сестри Росії…». Хоча, можливо, той бомж, що зустрівся жінці, і не туберкульозник. Вигляд у нього був жахливий. «Кінцівки», як висловилася Валентина Вікторівна, в виразках, особливо руки. Гній з рук розмазувався по дузі-поручні. Але пасажир оплатив проїзд. І кондуктор на тихий ропот оточуючих лише знизала плечима: «Це не до мене…». Мокре волосся небезпечного пасажира п’ятого трамвая наводило на думку, що він купався в морі. Після того, як цей пасажир вийшов, на його місце деякий час ніхто не сідав. А потім увійшли нові пасажири… І коли дівчинка років чотирьох стала торкатися дуги губами, бабуся Валя не витримала: «Дитинко, тут сидів хворий дядько», — почала жінка пояснення більше для матері. А мати нагрубіла: «Не ваша справа, чим займається дитина!» Довелося замовкнути. І правда, сказати нічого. Погано ми ставимося одне до одного.

Галина Миколаївна Воронова живе в Аркадії, до моря ходить «на останній «дикий» пляж ліворуч, над ним колись був ресторан «Перлина», а тепер земля нагорі огороджена парканом…». Втім, це неважливо. Не соромлячись нікого, не вибираючи час доби (хоч би з ранку раніше або ввечері пізніше), любителі тварин «викупають» тут своїх собак. Бувають серед них і явно хворі. А днями стали приводити трьох коней… Що сказати? Сама читачка дала визначення: «дикий» пляж, «дикі» люди.

Геннадій Єлізарович Гнатюк з вул. Педагогічної поскаржився, що на просторі, що виявився між будинками, передбачалося висадити гайок дерев, а почала рости… автостоянка. Засохли кілька вже високих кущів — і не без допомоги злочинних рук людських, за запевненням ветерана. «Кримінальні справи треба заводити за такі дії!» — гарячкував він. Кримінальну справу можна завести в тому випадку, якщо збитки становлять не менше 30 тисяч гривень. А до того — штраф, мізерний для більш-менш заможних людей (адже не бідні зводять стоянки): від 119 до 340 гривень.

Багато хто при розширенні балконів або будівництві гаражів без жодних дозволів самовільно зносить дерева. Вони знають, що сусіди поскаржаться. І заздалегідь приготували грошики на штраф.

Два дзвінки-скарги «в тему» — на вул. Щорса при її розширенні дерева вирубали, а нові не посадили, нарікає Людмила Олександрівна Оноприєнко. На вул. Успенській молоді деревця з’явилися, але вони засихають, каже Володимир Дмитрович Скорик.

15 квадратних «зелених» метрів — норма на людину в Україні. «Зелентрест» повідомляє, що в Одесі припадає по десять метрів насаджень на душу. «Неозброєним оком» видно, що насправді їх менше. Місто біля моря задихається від нестачі повітря, тобто кисню. Нинішнім спекотним літом одесити це відчули особливо гостро. У школі ми вчили, що кисень дарують нам дерева. Останнім часом міська влада наче спохопилася: з середини травня 2010 року ввели «ускладнені» правила щодо знесення зелених насаджень. Комісії, акти, узгодження… Однак поки кожен одесит не зрозуміє, що, знищуючи дерева, люди прирікають себе на задуху, дерева гинутимуть. І люди теж. Тільки дерева — швидкою смертю, а люди — повільною.

Поки ще можна виправити становище, давайте думати про власне здоров’я! В тому числі і про те, що показали «міські картинки» в чергуванні на «гарячій лінії» газети.

Наступного вівторка, 31 серпня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-99-13 чергує завідувачка відділом інформації Тетяна Степанівна Жакова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса