Вечір
Місяць день поклав в кишеню.
Вийшли зорі в небосхил
І злітають, мов з мішені,
З неба зорі у масив.
Хмари полягали спати,
Місяць ковдрою укрив,
Будуть в небі ночувати
І чекати своїх днів.
Зорі, наче світлячки,
І замінять нам свічки.
Небо раптом стане морем
З кораблями вночі.
Михайло Єрмаков. Учень СШ №69
* * *
Тихий вечір заснув,
і багаття згасає.
Лиш спалахне часом
і знову згасає.
Тінь з дерев сповзла
і лягла біля ніг.
Тихо-тихо лежить,
як цуценя, що спить.
Сухий лист зашумів
і сполохав тишу.
Десь поруч цвіркун
пробно смикнув струну.
В небі зорі зайнялись,
ясно світить місяць.
Світло холодне, чуже,
воно хвилює мене.
Я світанку дочекаюсь,
чай і плед припасу.
І побачу, як рання осінь
в трави кине росу.
Дмитро Рудий. Учень гімназії №5











